Україна скорочується і старішає: чи буде 34 мільйона населення у 2030-му
Після різкого падіння під час повномасштабної війни чисельність населення наприкінці десятиліття має стабілізуватися приблизно на рівні 34 мільйонів. Таким є базовий сценарій прогнозу Міжнародного валютного фонду. Проте сьогодні оцінки коливаються в діапазоні від 30 до 36 мільйонів людей, а держава фактично не має точного обліку. Попри різницю в цифрах, усі джерела показують одне: Україна швидко скорочується й старішає. Про те, що стоїть за прогнозом і якою може бути демографічна реальність 2030 року, розповідає Frontliner.
Прогноз МВФ виходить із того, що у 2021 році в Україні проживало близько 41 мільйона людей, а до 2024 року цей показник впав приблизно до 33,3 мільйона. Далі фонд моделює ще одне зниження до майже 32,9 мільйона у 2025-му, після чого – повільне повернення до позначки близько 34 мільйонів у 2027–2030 роках.
Ключова передумова такого сценарію – завершення бойових дій наприкінці 2025 року та часткове повернення людей, які тимчасово виїхали за кордон. Тобто МВФ фактично малює не «оптимістичну картинку», а умовний коридор: якщо війна триватиме довше або темпи повернення будуть низькими, фактична чисельність населення може виявитися ще меншою.
Різні оцінки – одна тенденція
На відміну від МВФ, українські установи рахують не прогноз, а те, що є зараз – і їхні дані теж не збігаються. Офіційна урядова оцінка станом на середину 2024 року – близько 35,8 мільйона людей у межах країни, з яких приблизно 31,1 мільйона живуть на підконтрольній території.
Інститут демографії НАН України говорить про ще глибші втрати: за їхніми розрахунками, на початок 2025 року в зонах, які контролює Київ, проживає близько 31,5 мільйона, тобто з початку повномасштабної війни країна недорахувалася щонайменше десяти мільйонів людей.
Розрив між оцінками пояснюється просто: повноцінного перепису не було понад два десятиліття, частина територій окупована, значна кількість людей живе між країнами, а класичні методи обліку населення зруйновані війною.
Війна, еміграція і народжуваність: з чого складається демографічний провал
Нинішній демографічний спад – це поєднання трьох процесів. Перший – прямі воєнні втрати: загиблі військові й цивільні, смертність від поранень, хвороб, відсутності доступу до медицини. Другий – масовий виїзд: мільйони українців живуть у країнах ЄС та інших державах зі статусом тимчасового захисту, і частина вже інтегрувалася там надовго.
Третій фактор – рекордно низька народжуваність. Навіть до повномасштабної війни коефіцієнт народжуваності був далекий від рівня простого відтворення поколінь, а після 2022 року кількість новонароджених упала до історичного мінімуму.
Паралельно старіє сама структура населення – частка людей старшого віку, ветеранів і людей з інвалідністю буде зростати, тоді як працездатних ставатиме менше.
Якою може бути Україна 2030 року
Якщо прогноз МВФ реалізується, Україна увійде в 2030-ті меншою за кількістю і значно іншою за структурою. Населення на рівні близько 34 мільйонів – це все ще достатній людський ресурс, але з серйозними дисбалансами: дефіцит робочої сили в окремих секторах, перевантажені великі міста й регіони, куди виїхали внутрішні переселенці, та спустошені прифронтові території, які втратили більшість мешканців.
Довгострокові прогнози демографів ще жорсткіші: за нинішніх трендів до середини століття населення може скоротитися до приблизно 25 мільйонів. Уряд уже затвердив стратегію демографічного розвитку до 2040 року, яка формально має зупинити це падіння, але успіх документа залежатиме не від тексту, а від того, чи будуть створені реальні стимули для повернення й народження дітей – від житла до медицини й безпеки.
Чому демографія стає питанням безпеки
Прогноз МВФ про «34 мільйони» – це попередження. Він показує, що навіть за відносно сприятливого сценарію Україна буде жити в умовах постійного дефіциту людей: на фронті, в економіці, у соціальній сфері. Демографічна політика перестає бути вузькою темою для статистиків і стає ще одним фактором обороноздатності, можливостей до відбудови та загалом майбутнього країни.
Тобто питання не лише у тому «скільки нас буде», а й «що зробить держава, аби ми хотіли тут жити». Від відповіді на нього залежить, чи перетвориться нинішній демографічний удар на незворотний тренд, чи стане ще однією перепоною яку Україна зможе подолати.
Читайте також — Обличчям до майбутнього: як міжнародна команда хірургів рятує обличчя військовим
