Статус УБД в Україні: кому дають, що обіцяють і що є насправді

Базовий документ, що визначає коло осіб зі статусом ветерана, – закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». До УБД належать військовослужбовці та інші особи, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували проведення бойових операцій у районах, де велися бої. Це стосується Збройних сил, Нацгвардії, Держприкордонслужби, СБУ, сил МВС, інших силових структур, а також добровольчих формувань, офіційно включених до сектору безпеки й оборони.

Окремі процедури передбачені для добровольців, які воювали в складі добровольчих підрозділів до їхнього входження в офіційні структури, а також для тих, хто отримав поранення під час виконання бойових завдань у період воєнного стану. Для таких категорій важливу роль відіграють документи про участь у бойових діях, медичні довідки та завірені свідчення побратимів, яким уже встановлено статус УБД. 

З 2024 року почався перехід до більш автоматизованої моделі: дані про участь у бойових діях мають вноситися до Єдиного держреєстру ветеранів, після чого статус присвоюється без додаткових походів по кабінетах. Там, де інформація не потрапила до реєстру, боєць або його представник все ще змушені збирати паперові документи й добиватися рішення комісій. 

Скільки в Україні людей зі статусом УБД?

Вже зараз йдеться про понад 1 мільйон захисників і захисниць лише з числа військових після 2014 року. У публічних оцінках Мінветеранів і експертів дедалі частіше звучить орієнтир: після завершення війни в Україні може бути до 5–6 мільйонів людей, які вважатимуться ветеранами або членами їхніх сімей. Це означає, що кожна третя-четверта українська родина матиме прямий стосунок до ветеранського статусу.

Точна кількість саме учасників бойових дій змінюється практично щодня. Її ускладнюють як постійні втрати й ротації, так і надання статусу заднім числом – наприклад, добровольцям чи тим, чиї документи довго збиралися в архівах. Водночас тренд очевидний: кожне нове рішення про мобілізацію та кожен додатковий рік війни означають, мінімум, десятки тисяч нових УБД.

Що обіцяє статус: пільги й гарантії

Статус учасника бойових дій – це не лише посвідчення і нагрудний знак, а й пакет соціальних гарантій, прописаних у законі та підзаконних актах. Серед ключових: знижка на оплату житлово-комунальних послуг, право на безоплатне або пільгове медичне забезпечення, можливість отримати санаторно-курортне лікування, позачергове обслуговування в медзакладах і соціальних установах.

До переліку також входять переваги у сфері освіти (державне замовлення, стипендії, безоплатне навчання для окремих категорій), підтримка в працевлаштуванні, право на першочергове отримання земельних ділянок та участь у житлових програмах. Частину пільг поступово монетизують: наприклад, компенсації за комунальні послуги й проїзд можуть виплачуватися через Пенсійний фонд у грошовій формі, а не у вигляді знижки за посвідченням.

Закон встановлює рамку, але конкретний обсяг підтримки часто залежить від бюджету громади, участі в державних програмах та того, чи працюють локальні ветеранські сервіси. Через це два ветерани з однаковим статусом у різних регіонах можуть мати дуже відмінний реальний доступ до пільг.

Чи справді держава гарантує всі пільги?

Формально права УБД захищені законом, а держава декларує пріоритетну підтримку захисників і захисниць. Однак на практиці часто коштів на житлові програми не вистачає, черги на санаторії тягнуться роками, а частина місцевих бюджетів просто не спроможна профінансувати повний обсяг пільг. 

Не всі громади мають достатньо фахівців із ветеранської політики, далеко не всюди працюють окремі «єдині вікна» для ветеранів. Перехід до електронних посвідчень у застосунку «Дія» спрощує доступ до документів, але не розв’язує питання нестачі коштів та нерівності між регіонами. 

У підсумку статус УБД сам по собі не гарантує миттєвого отримання всіх задекларованих переваг. Він дає юридичну підставу вимагати їх і захищати свої права, але якість цієї підтримки залежить від того, як швидко держава адаптує соціальну систему до реальних масштабів ветеранської спільноти.

Як отримати статус УБД: короткий алгоритм

Окремі деталі залежать від того, де саме людина служила та за який період оформлюється статус, але загальна логіка виглядає так:

• Збір даних про службу. Потрібні накази про залучення до бойових завдань, довідки з військової частини, витяги з журналів бойових дій, медичні документи про поранення (якщо були). 
• Внесення в Єдиний реєстр ветеранів. Уповноважені особи частини мають передати інформацію про бійця до реєстру; за новими правилами це повинно відбуватися автоматично впродовж кількох днів від початку виконання завдання. 
• Подання заяви, якщо «автоматика» не спрацювала. Військовослужбовець, ветеран або їхній представник можуть звернутися до комісії Міноборони чи Мінветеранів через ЦНАП, електронні сервіси або поштою, додавши копії всіх підтверджувальних документів. 
• Рішення комісії та внесення до реєстру. Після розгляду матеріалів ухвалюється рішення про надання статусу. Дані вносять до реєстру ветеранів, після чого людина може отримати електронне посвідчення в «Дії», а за бажання – паперовий документ і нагрудний знак. 
• Оскарження відмови. Якщо комісія відмовила, рішення можна переглянути, подавши додаткові докази або звернувшись до суду. Для цього часто залучають юристів ветеранських та правозахисних організацій.

Війна перетворює статус учасника бойових дій на один із ключових соціальних маркерів найближчих десятиліть. Для держави це тест на здатність не просто дякувати військовим словами, а будувати стійку систему підтримки – від медицини й реабілітації до житла й роботи. Для самих ветеранів – інструмент вимагати виконання цих зобов’язань. І від того, наскільки чесно й послідовно ця система працюватиме, залежить, чи стане Україна країною, де захисники справді відчувають, що про них подбали.

 

***

Frontliner висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через проєкт “Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики”, що втілюється Internews International у партнерстві з громадською організацією “Media Development Foundation” (MDF). Frontliner зберігає повну редакційну незалежність, а надана інформація не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF.

Читайте також — Компенсація за поранення: як цивільним фіксувати втрату здоров’я та отримати соціальну підтримку