Під землею і з надією: нова реальність української школи

Українські школярі тепер чують шкільний дзвінок значно рідше, ніж сигнали повітряної тривоги. Щоденні реалії війни змусили систему освіти трансформуватися ледь не до невпізнаваності. Коли 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, вибухи зупинили навчання в Україні. Але вже невдовзі освітній процес відновився у нових формах – часто під землею або перед екраном комп’ютера. Школа як інституція пережила глибоку метаморфозу, і тепер навчання – це не лише про знання, а й про безпеку, психологічну підтримку та здатність пристосовуватись до реальності під обстрілами.

Нове освітнє середовище

До травня 2025 року понад 80% українських шкіл мають укриття, за даними МОН, що дозволяє забезпечувати очне навчання навіть у регіонах, де триває ракетна загроза. У багатьох громадах укриття стали справжніми навчальними просторами – тут проводять уроки, облаштовують ігрові куточки для молодших класів і навіть встановлюють проєктори для повноцінного викладання. У 2025 році в Україні почалося зведення підземних шкільних корпусів –  вже збудовано 15 таких об’єктів, а до кінця року заплановано відкриття ще понад 180.

Школи в прифронтових районах працюють у змішаному форматі: частину занять діти проходять онлайн, частину – в укриттях. Там, де небезпека обстрілів є щоденною, освітній процес адаптовано до швидкої евакуації: класи наближено до безпечних зон, а розклад перебудовано так, аби в разі тривоги не втрачати навчальний день.

Виживання – теж навичка

Школа тепер – це також місце тренування навичок виживання. Уроки безпеки, евакуаційні вправи, навчання з надання першої допомоги стали звичним елементом навчального року.

У рамках реформи шкільної безпеки, у понад тисячі навчальних закладів діють інспектори Служби освітньої безпеки – спеціально підготовлені поліцейські, які не лише охороняють порядок, а й мають проводити регулярні тренінги для дітей, батьків та вчителів. Станом на травень 2025 року таких інспекторів – вже понад 1250 по всій країні.

У деяких школах, особливо на півдні й сході, розробили власні інструкції поведінки під час обстрілу – з урахуванням типу укриття, віку дітей та доступу до інтернету. Для молодших класів навіть використовують спеціальні ігрові методики, які дозволяють у формі казки пояснити, що робити під час тривоги.

Психологічна підтримка

Психологічна підтримка стала не менш важливою, ніж фізична безпека. Учні, які живуть під постійною загрозою ракетних ударів, втрачають друзів, родичів, а іноді й дім. Школи стали осередками відновлення дитячої довіри до світу. Вони запроваджують групові заняття з психологами, арттерапію, спеціальні вправи на дихання, рух і зняття напруги. Онлайн-платформи з анімаційними вправами – як-от «Стійкість для стійких» – дозволяють навіть дітям із прифронтових громад працювати над емоційною стабільністю разом із батьками.

Освітяни проходять тренінги з надання первинної психологічної допомоги. Їх навчають помічати ознаки тривожності у дітей, коректно реагувати на травматичні висловлювання й відновлювати безпечну атмосферу в класі після повітряної тривоги. У деяких школах створюють простори емоційного розвантаження – кімнати з м’яким світлом, спокійною музикою й вправами на заспокоєння.

Спільнота, що вчиться вистояти

Війна зробила школу точкою збирання: тут перетинаються досвіди дітей, батьків, учителів, військових, медиків, волонтерів. У нових умовах освітній процес уже не є відокремленою сферою. Це частина щоденного опору – тихого, впертого, рутинного. І разом з тим – джерело надії.

Українська школа стала не лише простором освіти, а й майданчиком психологічної адаптації, тренувальним полем життєвої стійкості й солідарності. В умовах, коли війна триває, саме тут діти щодня вчаться не тільки з книжок. А головне – не припиняють мріяти про майбутнє, у якому слово «школа» знову означатиме лише навчання.

***

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Читайте також — Окупація очима підлітка. Два з половиною роки в окупованому Бердянську