Шлях додому: що потрібно звільненим з полону і чого від них не варто вимагати | ОГЛЯД
Протягом 2022-2025 років з російського полону повернулися понад 5,7 тисячі українців, за даними Координаційного штабу. Після звільнення на них чекає не лише радість зустрічі, а й тривалий шлях відновлення – медичного, психологічного та соціального. Держава надає їм допомогу: від шпиталю до реабілітаційного центру, від одноразових виплат до оформлення статусу. Проте чимало питань досі потребують уваги, зокрема житло, документи, робота й моральна підтримка. Frontliner радить як навчитися підтримувати звільнених – без тиску і з повагою.
Для військових і цивільних українців, яких вдалося визволити з ворожого полону, шлях звільнених додому не закінчується самим обміном. Після звільнення з російських застінків і першого дзвінка рідним починається новий етап – відновлення, що може бути довгим і болісним. Ті, хто вижили у неволі, мають відновити не лише здоров’я, а й довіру до світу, в якому їх чекають.
Перша допомога – фізична та психологічна
Після обміну звільнені одразу потрапляють до лікарів і психологів. Їм надають одяг, їжу, зв’язок, фіксують стан здоров’я. Протягом перших тижнів – спеціальна дієта, лікування наслідків голодування, травм і хвороб. У шпиталях із людьми працюють фахівці, які допомагають подолати наслідки катувань і принижень. Паралельно правоохоронці фіксують свідчення про воєнні злочини – ці покази можуть лягти в основу міжнародних судів.
Реабілітація і підтримка
У Києві, Львові, Одесі, Дніпрі діють профільні реабілітаційні центри. 2024 року відкрито перший Центр реінтеграції для звільнених з полону: під одним дахом – медична допомога, психологічна підтримка, оформлення документів. Уряд обіцяє, що жоден визволений не залишиться наодинці. Програми покривають санаторне лікування, психотерапію, юридичну підтримку.
Цивільні, що повернулися з полону, часто стикаються з додатковими труднощами, особливо якщо не мають документів або були звільнені не через офіційний обмін. Але навіть у таких випадках їм доступна допомога: треба лише звернутися до СБУ, соцзахисту чи волонтерських організацій.
Поради звільненим: що варто зробити
• Не відкладайте медичне обстеження. Навіть якщо почуваєтесь добре – зверніться до лікарів. Невиявлені травми чи ПТСР можуть проявитися пізніше. Медичні послуги, включно з психотерапією, надаються безоплатно.
• Оформіть статус. Для виплат і пільг треба офіційно підтвердити перебування в полоні. Військовим – через рапорт у частину. Цивільним – через заяву до органів соцзахисту й довідку від СБУ. Після цього вам належить одноразова допомога (100 тис. грн), щорічні виплати, пільги, безплатне лікування.
• Відновіть документи. Якщо паспорт, військовий квиток або банківські картки втрачені, держава допоможе їх відновити за спрощеною процедурою. Звертайтесь до ЦНАП чи міграційної служби.
• Дізнайтесь про додаткові сервіси. Платформа «Дорожня карта» містить покрокові інструкції: що робити після звільнення, куди звертатися. «е-Ветеран», ветеранські хаби та центри зайнятості допоможуть із навчанням, працевлаштуванням або відкриттям бізнесу.
• Військовослужбовцям – вирішити питання служби. Після відпустки – пройти ВЛК. Якщо здоров’я дозволяє – служба може тривати. Якщо ні – подавайте на демобілізацію: процедура спрощена.
• Звертайтесь до волонтерів. Blue Bird, Prisoners Voice, «Світло надії» – допомагають з психологією, адвокацією, речами й житлом. Це підтримка без бюрократії, із розумінням.
Поради суспільству: не нашкодити
• Не тисніть на звільнених розпитуваннями. Дайте їм право мовчати. Якщо людина захоче поділитися – вислухайте, але не питайте: «А били? А як годували?»
• Повага до меж. Не торкайтесь, не обіймайте без згоди. Не робіть вибір за людину – вона повернула контроль над власним життям.
• Не применшуйте пережите. Фрази «забудь» чи «все вже позаду» – знецінюють біль. Краще сказати: «Я поруч, якщо щось потрібно».
• Без крайнощів. Не робіть із людини ані жертву, ані героя. Вона потребує простого ставлення – як до людини, а не символу.
• Допомагайте у щоденному. Підвезти, приготувати їжу, сходити до лікаря. Без пафосу, з турботою.
Спільна відповідальність
Кожен визволений пройшов через пекло. І кожен заслуговує на гідне мирне життя. Держава вже створила системи підтримки. Але справжня реінтеграція починається там, де є розуміння, повага і небайдужість. Їм вистачило сили вижити. Тепер ми маємо силу допомогти їм повернутися.
***
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Читати також: Обмін «1000 на 1000»: кого повернули з ворожого полону
