Газові атаки: як Росія застосовує хімічну зброю проти України
Росія системно застосовує хімічну зброю проти українських військових, використовуючи заборонені речовини як тактичний засіб на фронті. За даними українських та міжнародних джерел, з 2023 року зафіксовано тисячі випадків атак із застосуванням сльозогінного газу та отруйних агентів, зокрема хлорпікрину. Хімічні боєприпаси скидають з дронів, аби змусити українських бійців залишити укриття. Як це має наслідки розповідає Frontliner.
Накопичено низку доказів систематичного використання російськими військами хімічної зброї. Перші відповідні повідомлення лунали ще у 2022 році (облога Маріуполя), але лише в 2023–2025 роках зафіксовано реальні підтверджені випадки хімічних атак РФ.
За даними європейських спецслужб, Росія регулярно застосовує заборонені хімікати проти українських військ. Зокрема, встановлено використання задушливого отруйного агента хлорпікрину та сльозогінного газу CS (іритант) – ці речовини вмонтовані в боєприпаси, що росіяни скидають із дронів на українські позиції. Хлорпікрин токсичніший за стандартний «поліцейський» сльозогінний газ і у високих дозах може призвести до тяжких уражень або смерті. Лабораторні аналізи підтвердили наявність CS у зразках з фронту, фактично засвідчивши порушення Росією міжнародних конвенцій про хімічну зброю.
За даними українського Міноборони, з початку 2023 року зафіксовано близько 9 000 випадків використання окупантами боєприпасів з отруйними речовинами. Західна розвідка підтверджує такий масштаб (йдеться про тисячі хімічних атак).
Наслідки для фронту
Хімічні атаки стали для росіян тактикою виманювання захисників із укриттів. Українські офіцери свідчать, що ворог дедалі частіше скидає з дронів гранати з подразливим газом – подекуди майже щодня по кілька зарядів на позицію. Отруйні дими змушують бійців залишати окопи чи бліндажі через печіння в очах, утруднене дихання та запаморочення. Таким чином окупанти намагаються примусити українських воїнів піднятися на поверхню і стати мішенню для обстрілу. Військові медики підтверджують системність таких атак: регулярно з’являються поранені з опіками дихальних шляхів, подразненнями очей і шкіри після газових обстрілів.
Хоча ці хімічні атаки не призвели до масових втрат, їхній вплив на оборону відчутний. Кожне ураження газом тимчасово виводить з ладу групу бійців, послаблюючи оборону на ділянці. До того ж постійна загроза отруєння деморалізує особовий склад і ускладнює ведення бою. На окремих напрямках, де українські війська міцно закріпилися, противник використовує газові атаки як єдиний спосіб вибити оборонців з позицій. Росія компенсує невдачі у штурмах, вдаючись до заборонених методів.
Міжнародна реакція
Застосування хімічної зброї Росією є грубим порушенням міжнародного права, тому Україна закликає світ притягнути агресора до відповідальності. У червні 2025 року Київ звернувся до «Організації із заборони хімічної зброї» із проханням розслідувати хімічні атаки РФ. Втім, повномасштабне міжнародне слідство досі не розпочато: ОЗХЗ раніше заявила, що надані звинувачення сторін були недостатньо обґрунтовані. Лише після технічних місій у 2024 році експерти підтвердили факт застосування заборонених агентів на фронті, хоча офіційно винних не назвали. Москва все заперечує і намагається перекласти провину на Україну.
Реакція Заходу наразі обмежується окремими санкціями та попередженнями. США визнали факти використання Росією хімікатів проти українських військ. Велика Британія запровадила санкції щодо російських посадовців і організацій, причетних до постачання хімзброї. Деякі країни ЄС закликають посилити тиск аж до призупинення членства РФ в керівній раді ОЗХЗ. Водночас жодних реальних наслідків для Кремля не настало – російське вето в ООН блокує будь які дієві заходи. Тим часом без належної реакції нормалізація випадків бойового використання отруйних газів створює небезпечний прецедент. Україна ж наполягає,що тільки рішучі спільні дії міжнародної спільноти здатні зупинити Росію і не дозволити їй повернути жахи хімічної війни у сучасність.
***
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Читайте також — Фіксуй окупанта: як цивільні збирають докази воєнних злочинів Росії