Брак броні, дорога в один бік та мобілізація волонтерів – проблеми евакуації з-під обстрілів

Доїжджати з Краматорська до Костянтинівки нині треба за 20-25 хвилин – на 10 хвилин швидше, ніж два місяці тому. В небі ще на виїзді з Дружківки чатують російські дрони: «Орлан» стежить за автомобілями, дрібні FPV скидами чи ударами «в лоб» атакують їх на ходу. Інколи люди не встигають вискочити з машин і помирають там.

Синій фольксваген, маркований з боків та зверху як гуманітарний, на швидкості в’їжджає в околиці Костянтинівки. Водій «Проліски» Владислав Їжаков на швидкості у понад 80 кілометрів на годину об’їжджає їх по пам’яті, бо напрямком їздить кілька місяців.

Дрон знизив швидкість, щоб роздивитись, кого атакує.
Наче завагався, але потім полетів.

Щодня на цю дорогу росіяни скидають міни. Інколи на асфальті – дрони-ждуни. За одну евакуацію їх можна зустріти до десяти на перехрестях. Страшно не лише наїхати та підірватися, а й спровокувати камікадзе. Ті атакують за 5 секунд і летять у лобове скло. Шансів на маневр немає. При цьому в небі висять ворожі дрони, готові впасти на авто щосекунди. Так 8 листопада волонтери «Проліски» Євгеній Ткачов та Олег Ткаченко ледь не загинули – FPV атакував їхній бронеавтомобіль протитанковим снарядом. Снаряд «прошив» машину – влетів спереду й вилетів через задні броньовані двері. 

«Нас колись дрон «пас», летів прямо в лобове. Ми не встигали зупинитися. Він за метрів п’ять до зіткнення підлітає вгору й атакує машину за нами. Нас тоді помилували. Цього разу був прицільний удар. За ті кілька секунд ми вискочили з машини. Якби в машині були люди – броня не врятувала б, її уламком продірявило», – пояснює Євгеній Ткачов, керівник гуманітарної місії «Проліска» у Донецькій області.

Останніми тижнями в Костянтинівці щодня вбивають цивільних прицільними ударами FPV. Заселені мікрорайони обстрілюють з мінометів. Місто завжди в диму від прильотів. Хоч фольксваген «Проліски» тепер пробитий, волонтери продовжують збирати заявки на евакуацію. Але крім авто, благодійників очікує ще одна проблема: з кожним місяцем на рейсах залишається все менше людей, готових зважитися на заїзд у «сіру зону». 

ТЦК забирають волонтерів, заброньовані й застраховані – одиниці 

Сьогодні евакуацією з Костянтинівки займаються близько десятка осіб. Переважна частина – волонтери, які на рейси їздять без бронювання. Страхування життя мають одиниці, страхування здоров’я доводиться «вибивати» роками. Ризик не повернутися додому багатьох відлякує. Інших сміливців забирають на блокпостах.

Кілька співробітників «Проліски» під час рейсів отримали повістки й служать.

Зокрема, у місії «Проліска» відсоток бронювання працівників – до 10%. Тож досвід «примусово скасованих» евакуацій є: волонтери після зупинки на блокпосту їдуть в бусах у ТЦК, машини – на штрафмайданчик. Людей, яких евакуювали, доводиться «підхоплювати» іншим організаціям. 

«Бронь мені оформили лише рік тому, з донецької місії один волонтер став морпіхом. Навіть водіїв з інвалідністю перевіряють під час евакуацій. Час від часу знаходять сюрпризи: хтось у розшуку, комусь треба перепройти ВЛК через помилку в додатку», – пояснює Євгеній Ткачов. 

Один із волонтерів, який займався евакуацією з Костянтинівського напрямку, вже загинув. Разом з ним працював волонтер Богдан Зуяков, який розповідає:щоб їздити на евакуації, доводиться працювати на роботі, де є бронювання.

Богдан вільний час вивозить людей з Костянтинівки. Витрачає на це виключно свої кошти – ті, які й заробляє.

Я за свій кошт виводжу людей. Зараз є іноземець, який дає гроші на паливо. Але ми не отримуємо ніяких компенсацій і зарплат, хоча це заняття дороге. У моєму випадку дві евакуації коштували мені дві машини.

Кожна евакуація – мінус 2-3 тисячі з гаманця волонтера 

Богдан Зуяков вивозить людей з найнебезпечніших напрямків Донеччини на дарованих автомобілях. Раніше їздив на «Форді», купленому за свій кошт, однак під час евакуації їх «привітав» з Днем Незалежності російський FPV. Автівку вдалося полагодити, але ремонт обійшовся в ціну машини. Потім люди, яких він колись вивозив з Часового Яру, подарували іншу. Через три місяці її втратили у Миролюбівці – вона зламалася за 3-4 кілометри від росіян, тож її довелося покинути. Наступного дня машина згоріла від прильоту. 

«Зараз їздимо на третій машині, але розуміємо, що головне – лишитися живим. Залізо буде. Як показує практика, все прибуде, якщо займаєшся правильною справою. Так у мене не лише машини, а й РЕБ і аналізатор дронів з’явилися», – каже Зуяков. 

Машини, які вивозять костянтинівців з кілл-зони, живуть недовго. За останні два місяці на броньованому бусі, який знищив FPV з протитанковим снарядом, вивезли до тисячі костянтинівців із найнебезпечніших районів. Авто свого часу подарували чехи вже броньований. В Україні бронювання обійшлося б від 300 до 500 тисяч гривень.

Не маючи власного броньовика, місія «Проліска» взяла авто на баланс і дає талони на паливо. Хоча три роки до того волонтери заправлялися з власних коштів. Зараз фінансувати за свої гроші доводиться техобслуговування авто, заміну мастил, запчастин, встановлення РЕБу, купівлю нових коліс. 

«Заміна пробитих шин коштує від 300 до 1000 гривень. У мене в останньому колесі, яке я викидав, було 17 латок. Вісімнадцяту не було куди ставить. І в машині возимо потужний компресор, щоб дотягнути до цивілізації», – пояснює волонтер. 

«Чорний список» – до кого не приїжджають, щоб евакуювати

Дві третини Костянтинівки настільки небезпечні, що поліція та ДСНС не їздять туди навіть на броньовиках, каже Євгеній Ткачов. Евакуацією звідти займається «Проліска», екіпаж Богдана Зуякова та ще кілька волонтерів. Раніше ризики були не такі високі – найстрашнішими були зони, які росіяни «поливали» мінометними та артобстрілами. Зараз кілл-зона через дрони – вся Костянтинівка. Але близько 30% усієї кількості заявок – адреси відмовників. Зазвичай вони надходять від родичів костянтинівців. Найчастіше ці адреси в найнебезпечніших районах міста. Доїхати туди – вже вдача.

«Коли я знаю, чим закінчиться така евакуація, пропоную авансом надіслати мені тисячу доларів. Якщо ті люди поїдуть – я все до копійки поверну. Якщо відмовляться, то гроші залишу команді за ризик… Ще ніхто гроші не скинув», – посміхається волонтер. 

На сьогодні міська адміністрація зробила загальний чат по Костянтинівці, де фіксують всі заявки на евакуацію. Там уже сформувався «чорний список» – адреси відмовників. 

«Наприклад, ми приїхали на евакуацію, а бабця нас відсилає, не хоче нікуди їхати. Зафіксували відмову, надіслали відео онуці. Через кілька днів бабця перестає брати слухавку. Знову внучка всім дзвонить, щоб її евакуювали. Ті приїжджають – відмова. Так бувало разів по п’ять, поки не було спільного чату», – пояснює Євгеній Ткачов. 

Занесення в «чорний список» означає, що на ту адресу більше не їздитимуть. Лише у випадку, якщо поруч є реальна заявка, дорогою туди або назад волонтери можуть заїхати й ще раз запропонувати евакуацію. 

Мешканка Костянтинівки Людмила Райтер виїхала відразу, щойно її мікрорайон почали інтенсивно обстрілювати зі ствольної артилерії. Хвилювалася не лише за себе, а й за свого собаку. Той почав труситися від обстрілів, а коли чув гудіння дронів – гавкав на весь будинок. Через це кілька днів вона не виходила з ним на вулицю. Під час евакуації жінка вперше за тиждень покинула квартиру.

«Аж у серці похололо, коли останніми днями сюди все летить. Такого раніше не було, це зараз нас так «вітають». Чують, що ми їдемо», – нервово коментує мінометний обстріл Людмила Райтер. 

За спостереженнями волонтера, до початку міських боїв у населених пунктах лишається до 10% від довоєнної кількості населення. Зараз у Костянтинівці живе 5-6 тисяч цивільних, тож ще кілька тисяч через похолодання та обстріли сподіваються евакуювати. Діти серед них також є. Лише за жовтень «Проліска» вивезла до десяти неповнолітніх.

Поки мені дід їздив по вухах, бабця городами повела онуку в інший підвал.
Довелося долучати поліцію й примусово вивозити дитину.

Костянтинівці досі не розуміють, що волонтери – не таксисти 

Тим часом приватні перевізники добре заробляють на вивезення людей з Костянтинівки. Оренда буса до Краматорська коштує 50 тисяч гривень. Заявникам дають годину для завантаження речей. Поїздка на легковому авто – 5 тисяч в один бік, хоча кілька місяців тому було 800 гривень. Інколи люди по кілька годин чекають на приїзд перевізників. Для цього на вулицю виставляють всю техніку, щоб встигнути завантажити в авто. Подекуди по 6-7 годин чекають на транспорт, поки не зрозуміють, що ніхто не приїде. Шахраїв не бракує, бо аванс за ризик (1000-1500 гривень) люди повинні платити наперед. Після транзакції водії більше не відповідають. 

У Юрія Вінгура, який залишив заявку для «Проліски» на евакуацію, з собою лише одна сумка. У неї він вмістив зимові носки, спортивний костюм і светр, документи й зарядний пристрій до кнопкового телефону. Каже, востаннє заряджав його кілька тижнів тому, коли вдома ще було світло.

«Мені зібратися недовго. Немає чого брати з собою», – пояснює чоловік. 

Ті, хто чекають на евакуацію від «Проліски», можуть взяти 2-3 сумки на одну людину. Хоча трапляється, що люди просять забрати й холодильник, і пралку, й мікрохвильовку.

Ми не хочемо вивезти людей голих і босих. Але в машину треба буде посадити ще кількох костянтинівців з речами. Далі людей саджають на потяг чи везуть у шелтери. Хто тягатиме ті пралки й холодильники? Люди про це не думають.

Під евакуації з Костянтинівки, до якої долучилися репортери Frontliner, вдалося вивезти шістьох цивільних. Ще троє, чиї рідні лишали заявки на вивезення, категорично відмовилися їхати. Від порятунку також відмовилися й інші четверо костянтинівців, яких волонтери посеред вулиці вмовляли виїхати. 

Частина жителів досі не усвідомлюють, що місто невдовзі перетвориться на зону бойових дій. Тож коли зважаться на евакуацію – їх вивозитимуть або ціною життя волонтерів, або ж ніхто не погодиться ризикнути й загинути заради тих, хто «дочекався».

Читайте також — «Я тут, щоб люди не почувалися кинутими» – чому прифронтовим регіонам змушені допомагати медики-волонтери FRIDA з Києва