Старе озброєння проти нової тактики РФ: як 1129-й полк захищає небо Київщини
Українські військові й далі «тримають небо» над країною переважно іноземним озброєнням, створеним ще у минулому столітті. Воно працює, але наскільки відповідає темпу сучасної війни? За останні місяці кількість російських атак і результативних прильотів зросла, а зміна тактики ворога відчувається все сильніше. Команда Frontliner провела день із військовими 1129-го зенітного ракетного полку, який прикриває Київську область, щоб дізнатись, як змінилася їхня робота та з якими викликами вони стикаються сьогодні.
Пікап з камуфляжним покриттям їде до бойової позиції – всередині одна з мобільних груп 1129-го ракетного полку. Машина проїжджає через одне із селищ у Київській області. Сьогодні спокійно – зранку без тривог – нетипово для останніх днів.
Пікап зупиняється біля поля, якомога далі від селища. Зенітні групи намагаються розташовуватись подалі від населених пунктів, щоб мінімізувати ризик падіння уламків на жилі будинки.
Це як «Запорожець» і «Мерседес»
З машини виходять Максим та Дмитро. Підходять до багажника та починають «розпаковку» свого озброєння. Максим знімає чохол з установки, на ній монітор, за допомогою якого він може бачити ціль. Зверху – кулемет. Ним «Калібр» не зіб’єш, проте ворожий «Шахед» – досить реально.
З такого ж кулемета міг стріляти якийсь американський солдат на просторах Нормандії під час Другої світової війни, а сьогодні – майже через століття – його використовує український зенітник проти російських дронів. Це очевидно не новітнє озброєння і навіть не модернізована версія, яку все ще використовують американці – кулемет Browning M2A1.
Раніше замість американського «дідуся» Browning був радянський ДШК. Американський кулемет подобається Максиму більше:
Ми спочатку не дуже довіряли цим кулеметам, виявилось,
що він набагато простіший і кращий.
«Ми спочатку не дуже довіряли цим кулеметам, бо вони більш складні в розборці, в обслуговуванні. Але по факту виявилось, що він набагато простіший і кращий, ніж ДШК. З ДШК були постійні проблеми, затримки. У цього кулемета, слава Богу, цих болячок немає. Він працює, як гарна машина. Це ж як в автомобілях «Запорожець» і «Мерседес». Ось вся різниця».
Максим стає на кузов машини й споглядає небо. Поки тривоги немає і в бік Києва нічого не летить. З цього кулемета Максиму вже вдалося збити кілька «Шахедів». Останній російський дрон, який знищили, вибухнув прямо у повітрі.
Розпаковка «Стінгера»
Біля Максима лежить футляр темно-зеленого кольору. До нього підходить Дмитро і дістає звідти зброю, схожу на велику трубу. Це переносний ракетний комплекс «Стінгер». Їх перед початком повномасштабного вторгнення передали Україні США й продовжують надсилати й донині. У перші місяці великої війни це була частина тієї обмеженої кількості зброї, яку західні партнери погодились передати ЗСУ.
«Стінгером» Дмитро та Максим керують по черзі. Їхня мобільна група вже збила дві ракети саме ним. Максим згадує, як це було вперше:
«Першу ракету збили в травні 2023 року. Я спочатку не одразу зрозумів. Зробив пуск, а коли побачили, то… Я не скажу, що щось відчуваєш, просто робиш свою роботу».
«Стінгер» був розроблений у США у 1980-х роках. Американський Пентагон вже розпочав програму розробки нового покоління ПЗРК, що зможе замінити «Стінгер». Нині американці користуються оновленими версіями, а ПЗРК, що використовують українські зенітники, все ще родом з ХХ століття.
Росія активно атакує столицю
Від початку осені повітряних тривог стало більше: «Шахеди» літають над Україною роями, а за ними слідують ракети. Тільки в жовтні 2025 року Росія запустила по Україні 270 ракет різного типу, підрахувала агенція AFP. У листопаді цього року масовані обстріли столиці відбувалися щотижня. Прилітає по енергетичній інфраструктурі – знову відбуваються стабілізаційні відключення світла, дрони та уламки влучають у багатоповерхівки.
Така активізація повітряних атак РФ пов’язана з невдачами росіян на полі бою, вважає пресофіцер полку Дмитро Бєлик:
«Держава-терорист прекрасно розуміє, що якщо ти не можеш виграти на полі бою, якщо ти не можеш зламати дух української армії, то тобі потрібно ламати дух цивільних. І вони цим займаються, до речі, з 2022 року від початку. Ми пам’ятаємо про прильоти по житлових будинках у перші дні війни. Там можна було списати на те, що колись це була територія військової частини, потім побудували будинки, але довго це не працює. Тому вони зараз це відкрито роблять. Вони навіть на своїх пропагандистських каналах кажуть про те, що нам потрібно зламати дух українського суспільства», – підкреслює він.
Росія останні півроку активно модернізує повітряні засоби ураження та змінює свою тактику, повідомляють у Повітряних силах ЗСУ. Financial Times пише, що балістичні ракети «Іскандер-М» та «Кинджал» тепер після запуску спершу рухаються по типовій траєкторії, а потім можуть змінювати курс, пікірувати під великим кутом або виконувати маневри, що «заплутують та обходять» навіть Patriot.
«Ворог змінює тактику щоразу»
Максим стоїть біля свого кулемета, Дмитро – трохи позаду, коригує дії побратима, спостерігаючи за цілями через планшет зі спеціальною програмою. Зенітники пояснюють, що ворог змінює тактику постійно – з кожним разом запроваджують щось нове, міняють маршрути прольоту, висоти.
На початку повномасштабного вторгнення росіяни не розуміли, як правильно застосовувати «Шахеди», й запускали їх занадто високо. Сьогодні ж вони літають на висоті 50–100 метрів і можуть не розпізнаватися українськими радіолокаційними станціями. Проте, коли дрони опускаються нижче, їх легше уразити, й збивати дрони можна звичайним кулеметом, пояснює начальник відділу комунікацій.
Avenger мститься
На іншій локації цього ж дня працює інша група зенітників. На горизонті з’являється масивний силует Humvee, але перше, що кидається в очі, – це не машина. На даху височіє бойова башта майже півтора метра заввишки. З двох боків нависають контейнери з ракетами Stinger, наче дві сталеві колони, спрямовані в небо. Загальна висота установки сягає понад трьох метрів. Лякаючий, важкий силует відповідає своїй назві, яка нагадує про супергероїв з марвелівських фільмів – це Avenger, тобто «Месник».
-
Американський самохідний зенітно-ракетний комплекс «Avenger» (AN/TWQ-1) із кулеметом і ракетами «Stinger» на бойовому чергуванні, що забезпечує захист Києва. Цей комплекс забезпечує мобільну протиповітряну оборону малої дальності. Установка входить до складу мобільної вогневої групи протиповітряної оборони 1129-го зенітного ракетного Білоцерківського полку, який обороняє Київщину від «Шахедів» та крилатих ракет. Київська область, 29 жовтня 2025 року. Андрій Дубчак / Frontliner
-
-
Його створили у США в середині 1980-х як мобільну систему ППО для захисту військ у бою. Він пройшов бойовий шлях від Перської затоки до операцій в Іраку й Афганістані. Американська армія досі використовує Avenger, але його новішу версію. І вже працюють над тим, щоб замінити його модерними комплексами ближньої дії.
Україна отримала не найновіші, але трохи модернізовані версії, які США утримували на складах. Це покоління приблизно кінця 1990-х – початку 2000-х років.
«Працюється легко. Машина призначена для збиття майже усіх повітряних цілей. Працюється швидко, якісно, надійно. Працює або ракетами, або кулеметом. Все залежить від цілі, відстані та її типу», – розповідає командир розрахунку Володимир. Він на війні з початку повномасштабної.
За кермом Андрій – йому в грудні виповнюється 55 років. Каже, що «в душі завжди молодий» і вік йому не заважає. У грудні 2021 року з роботи у Португалії повернувся в Україну святкувати Новий рік. А коли 24 лютого 2022-го Росія розпочала вторгнення, Андрій отримав повістку й пішов на фронт.
«Наше завдання – нищити цілі, які ворог запускає по інфраструктурі і по цивільних», – описує свою роботу зенітник.
Військові визнають, що Avenger, з яким вони працюють, вінтажний, проте їм вдалося пристосувати його до сучасних реалій війни в Україні.
«Морально він вже закінчився, але ми його воскрешаємо і він працює далі. Він ще не підводив. Не було ще таких випадків, коли були якісь осічки. Усе працює, як годинник», – діляться військові.
Стара американська техніка і нова війна
Попри регулярні масовані обстріли українських міст, значну частину повітряних цілей над країною сьогодні збивають системи, яким десятиліття. Browning M2, Stinger, Avenger – залишаються основою української протиповітряної оборони. Проблема не лише в тому, що ці системи застарілі – вони об’єктивно менш точні, менш швидкі й менш стійкі до нових типів російських ракет і дронів, які переходять на складніші профілі польоту та маневри. Старі установки чудово працюють проти низькошвидкісних дронів типу «Шахед», але їхня ефективність проти модернізованих «Іскандерів», Х-101 або «Кинджалів» залишається обмеженою.
Втім, українські підрозділи ППО змушені витискати з цих систем максимум – і роблять це, поєднуючи стару техніку з новими цифровими інструментами. Розрахунки працюють із планшетами, програмами наведення, балістичними калькуляторами та системою Skyloc, що підказує напрямок, висоту й траєкторію цілі, дозволяючи відкривати вогонь з випередженням і зменшуючи витрати боєкомплекту. Сучасні застосунки компенсують те, що «залізо» вже не витягує: допомагають знайти ціль, підказують правильну точку ураження, попереджають, якщо вона взагалі не в зоні ефективного вогню.
Коли будуть нові поставки?
Нестача новішого озброєння напряму пов’язана з затримками постачання озброєння від західних партнерів. Україна отримує західні ракети й системи нерівномірно, під впливом внутрішньої політичної боротьби союзників. Протягом 2024–2025 років США кілька місяців затримували затвердження пакету військової допомоги, що призвело до пауз у постачанні ракет до Patriot, NASAMS і артилерійських снарядів. На практиці це означає, що Україна значно менше стріляє сучасними ракетами, ніж цього вимагає інтенсивність атаки, і змушена покладатися на те, що у неї вже є, а це переважно системи 1970–1990-х років. Ситуація загострилася з приходом до влади в США адміністрації Дональда Трампа. Нестача боєприпасів та залежність від політичних рішень союзників робить Україну вразливою, що Росія активно використовує, нарощуючи кількість запусків і комбінуючи дрони з балістикою.
У такій ситуації 2026 рік виглядає періодом стратегічної невизначеності для українського неба. Заявлені союзниками програми довгострокової підтримки можуть почати діяти лише частково, а політичні ризики у США та Європі зберігатимуться. Це означає, що старі системи і надалі триматимуть значну частину оборони, навіть якщо їхній фізичний ресурс обмежений.
І поки у світі обговорюють графіки постачань нового озброєння для України, зенітники 1129-го зенітного ракетного полку тримають небо над Київщиною, підлаштовуючи раритетну зброю до нових тактик ворога.
Текст: Тетяна Забаштанська
Фото: Андрій Дубчак
Читайте також — Щит у небі: як українська ППО зупиняє російський терор
