«Ми працюємо як одне серце» – в Україні змінюють підхід до протезування
Тепер у Києві працює сучасний Центр протезування та відновлення, де отримати протез можна вже за тиждень. Американські фахівці навчають команду новітнім методам роботи, які застосовують у США. Раніше українським військовим, які втратили кінцівки, частіше доводилося шукати можливості якісного протезування за кордоном. Як це може відбуватися тепер – у матеріалі репортерів Frontliner.
У Всеукраїнському центрі протезування та відновлення людно – сюди приїхали американські спеціалісти. Цього разу працюватимуть тут лише тиждень, тому ветерани з різних регіонів намагаються потрапити на консультацію саме зараз.
В Україні мені відмовляли всі.
Казали, що з моїм пораненням не зможуть поставити протез.
Олександр Чайка став першим пацієнтом центру Medical Center Orthotics & Prosthetics. До повномасштабного вторгнення чоловік 13 років займався акробатикою та паркуром. У 2022-му долучився до війська добровольцем. Того ж року у Попасній отримав поранення – танк влучив прямо в його окоп. Снаряд, що влетів у ногу, дивом не розірвався.
Найважчим етапом, каже Олександр, для нього стала не ампутація, а спроба отримати допомогу в Україні.
«В Україні мені відмовляли всі. Казали, що з моїм пораненням не зможуть поставити протез – тільки інвалідний візок на все життя. Складнощі були в тому, що бюджет держави на мою ампутацію був закладений менший, ніж на нижчі рівні. Протезні центри просто не хотіли брати на себе відповідальність за найскладніший випадок», – згадує Олександр.
Допомогу вдалося отримати через фонд «Future for Ukraine». Там Олександра познайомили із Майклом Коркораном – керівником американського центру MCOP. Коли Майкл побачив знімки ноги ветерана, його вердикт був коротким: «Він буде ходити, як і раніше».
Олександр поїхав до Вашингтона, де не просто став на протез, а й здивував американських фахівців швидкістю реабілітації. Якщо іншим для адаптації потрібні були місяці, Олександр зробив впевнені кроки в перший же день.
Під час другого візиту до США стався випадок, який Олександр спочатку сприйняв як жарт. Йому дали протестувати новітнє коліно Power Knee – складний механізм вартістю близько 80 тисяч доларів.
«Я показав на ньому найкращі результати. Майкл запитав реабілітолога: «На чому Саша краще ходив?». Той показав на це коліно. І Майкл каже: «Я тобі його подарую». Я думав, це американський жарт – хто подарує таку суму? Але в день від’їзду мені винесли і мій старий протез, і новий», – каже Чайка.
Діти не бачать у мені «не таку» людину.
А от дорослі іноді впадають в ступор.
Цей протез – механізм зі штучним інтелектом. Він сам «викидає» ногу вперед, що критично важливо для високої ампутації, де немає власного важеля стегна. Керувати налаштуваннями – від швидкості кроку до амортизації – можна прямо зі смартфона.
Сьогодні Олександр викладає акробатику дітям. Ветеран каже, що малеча реагує на протез нормально і називає його вчителем із «роботом-ніжкою». Проте в дорослих він все ще бачить розгубленість при зустрічі:
«Діти не бачать у мені «не таку» людину. А от дорослі іноді впадають в ступор. Буває, таксист говорить зі мною всю дорогу, а потім бачить протез і просто біліє. Починає підбирати слова, змінювати тон. Я на це просто посміхаюся. Я залишився тією ж людиною, яка сіла в автомобіль».
До центру MCOP Україна Олександр приїжджає не лише на техобслуговування протеза, а й щоб мотивувати побратимів. У планах – допомагати ветеранам пройти шлях реабілітації та показати суспільству, що життя після поранення не потребує співчуття.
«Якщо я допоможу хоча б одному чи двом хлопцям знайти відповіді, я вже прожив життя не даремно», – підсумовує Олександр.
«Тут люди знають, що зі мною робити»
У кабінеті поруч ветеран Іван Мусієнко зосереджено перекладає предмети зі столу в миску. Це вправа, яку зазвичай роблять діти в садочку, але для людини з новими біонічними руками – це теж задача не з простих. Зараз він проходить ерготерапію – заново вчиться виконувати побутові справи із новим протезом. Каже, що є речі, які він так і не зможе робити, наприклад, завʼязувати шнурки, застібати ґудзики чи блискавки на одязі. Але звикнути до нового протезу треба, і краще це робити під наглядом фахівців.
До червня 2024 року Іван служив старшим сапером. 24 червня під час авіаобстрілу він отримав важке поранення – втратив обидві кисті. Поки Іван боровся за життя в реанімаціях Харкова та Києва, його дівчина вже почала шукати можливості для протезування у Європі.
Три місяці він провів на реабілітації у Нідерландах. За цей час зіткнувся з несподіваною для нього проблемою: європейська система виявилася занадто повільною.
«Той центр не підлаштований для молодих військових. Там переважно старі люди, у них все неспішно. Було занадто тихо і скучно. Я міг приїхати в центр і просто чекати протезу місяцями», – згадує Іван.
Тут дуже класний інтерфейс, ще й українською мовою,
я вмикаю Bluetooth, під’єдную руку і бачу все наочно.
Найбільшим розчаруванням стала сама технологія. Протез, який Івану встановили за кордоном, виявився застарілим.
«Коли я показав свій протез тут, в MCOP, мені сказали, що ця кисть була класною 15 років тому», – згадує хлопець.
Новий протез встановлювали вже в Україні, у центрі МСОР. Ветеран каже, він виявився кращим за іноземні аналоги. Головна перевага – керування ним можна через мобільний застосунок:
«Тут дуже класний інтерфейс, ще й українською мовою. У попередньому протезі застосунок постійно вилітав і не був адаптований під Android. А тут я вмикаю Bluetooth, під’єдную руку і бачу все наочно: який хват зараз, як його змінити. Можна налаштувати власні хвати, змінити чутливість сенсорів. Це величезний плюс».
Порівнюючи досвід протезування, Іван відзначає швидкість роботи в саме в MCOP Україна. Якщо в Нідерландах виготовлення протезу займало місяці, то тут чоловіка протезували за тиждень.
«Тут все швидко. Приїхав, зробив те, що треба, поїхав. Люди знають, що зі мною робити. Закордоном я просто приходив на прийом побалакати, англійську підтягнув. А тут мені кажуть: роби оце, оце і оце. Я роблю, і це допомагає», – каже Іван.
«Я знайшов себе тут»
Ветерани, які проходять протезування в MCOP, часто залишаються тут працювати і допомагати іншим. Один із них – Анатолій Кирда, головний технік Центру протезування та відновлення. Саме через його руки проходять усі етапи створення протеза: від зняття мірок до створення тестового куксоприймача.
Перший протез ми можемо зробити за кілька годин.
Людина вже може встати і спробувати ходити,
До повномасштабної війни він був моряком і працював у міжнародних компаніях, тож більшість часу проводив за кордоном. Коли почалося вторгнення, повернувся до України і пішов до війська. Спочатку воював під Києвом, потім – на сході, де отримав поранення.
Після ампутації почав проходити протезування, і саме тоді отримав пропозицію змінити професію. Каже, що рішення було швидким – повертатися до попереднього життя вже не було можливості, а нова справа дала відчуття, що він знову може бути корисним. Тому поїхав на навчання до США, де працював разом із досвідченими фахівцями і вчився безпосередньо в процесі.
«Там не було часу просто сидіти і слухати. Якщо хочеш навчитися, сам просиш роботу і робиш», – згадує чоловік.
Анатолій каже, що зараз він на своєму місці і не відчуває обмежень через власну ампутацію. Для нього робота в центрі – це спосіб ділитися досвідом із ветеранами, адже він сам пройшов цей шлях і знає кожен його етап.
«Роботи, на жаль, вистачить до кінця життя, тому я без вагань обрав цей шлях – допомагати хлопцям повертатися до звичного життя», – говорить ветеран.
Досвід американських протезистів
Окрім української команди, до Центру протезування приїжджають американські спеціалісти. Вже понад 20 років вони допомагають відновлюватися військовим у США. Їхня місія – не лише забезпечити українських пацієнтів якісними протезами, а й навчити українських фізичних терапевтів та протезистів сучасним методам роботи.
Аарон МакДональд, головний технік центру МСОР, відповідає за навчання техніків:
«Я навчаю їх від А до Я, показую на практиці, як робити свою роботу. Це не те, що можна прочитати у книжці – треба побачити, як це робиться», – пояснює він.
Чоловік має досвід роботи у військових шпиталях Іраку, де він і навчився швидко та ефективно протезувати. За його словами, українські ветерани за мотивацією нагадують американських:
«Вони дуже активні і налаштовані повернутися до повноцінного життя. Це надихає працювати з ними на 100%».
Особливу увагу американські фахівці надають залученню до роботи усієї команди: фізіотерапевт, протезист і технік працюють разом на кожному етапі, що дозволяє прискорити процес.
Ми працюємо як одне серце, один мозок. Пацієнт отримує все відразу,
без очікувань і затримок,
Майкл Коркоран, СЕО центру у США і протезист із 30-річним досвідом, зазначає, що сучасне протезування суттєво змінилося за останні 20 років – війни в Іраку та Афганістані стимулювали появу новітніх технологій, таких як мікропроцесорні коліна та карбонові стопи.
За його словами, інноваційне обладнання та навички техніків розширить можливості клініки. Українські військові з ампутаціями кисті наголошують на важливості створення механічних протезів пальців. Та поки що за українськими програмами протезування отримати їх майже неможливо. Цей процес потребує спеціального обладнання та силікону, проте команда МСОР вже працює над його створенням.
Майкл каже, що робота з українськими військовими цінна для нього через їхню мужність та відданість:
«Ми ненавидимо росіян. Вони вторглися в вашу країну, вони вбивають ваших людей, і ви просто надпотужно боретесь з ними. Якщо ми можемо допомогти, то ми тут».
Історія центру MCOP
Medical Center Orthotics & Prosthetics – Ukraine починав роботу у два етапи. Перший відбувся навесні 2025-го року, коли була сформована команда та скоординовані внутрішні процеси. Протягом цього періоду співробітники центру навчалися за американськими протоколами, одночасно проводячи протезування для перших пацієнтів з ампутаціями ніг.
З листопада 2025-го року центр запрацював повноцінно – з’явилися державні та грантові програми, що дозволяють ветеранам отримувати протези безкоштовно. З пацієнтами працює велика команда: протезисти, фізичні та ерготерапевти. Людину не лише «ставлять на протез», а й вчать користуватися ним в реальному житті – ходити, виконувати побутові справи, повертатися до фізичної активності.
Потрапити до центру можна кількома способами. Найпростіше – зателефонувати, залишити заявку на сайті або написати в соціальні мережі. Після першого звернення з людиною зв’язуються спеціалісти, уточнюють її ситуацію та пояснюють, які документи потрібні.
Зараз у центрі одночасно працюють із більш ніж 150 пацієнтами. Щодня проводять до 10 консультацій. У простих випадках протезування можуть почати вже наступного дня, у складніших – доводиться чекати до місяця.
Американські спеціалісти планують і надалі регулярно приїжджати до Києва, щоб навчати команду, вдосконалювати процеси та впроваджувати новітні методи протезування. Вони підкреслюють, що їхня робота – це не лише технічний процес, а місія, що дозволяє українським військовим повернутися до активного життя після травм.
***
Привіт! Це Руслана та Анна, авторки цього матеріалу. Дякуємо, що дочитали його до кінця.
Важливо говорити про те, як змінюється система протезування в Україні і які можливості з’являються для військових після поранень. Такі історії показують не лише факт травми, а й шлях відновлення – фізичного і психологічного. Це також свідчення того, що якісна медична допомога може бути доступною тут, в Україні.
З вашою підтримкою ми продовжуємо розповідати важливі історії. Долучайтеся до спільноти Frontliner, щоб допомогти нам документувати війну Росії проти України з передової та тилу.
***
