«Чуємо вибух – виїжджаємо»: загін швидкого реагування Червоного Хреста
Волонтери миколаївського загону швидкого реагування Українського Червоного Хреста надають допомогу постраждалим від обстрілів, працюють на завалах, транспортують маломобільних та навчають екстрені служби. Щомісяця команда проводить близько 90 транспортувань, часто прибуває на місця обстрілів раніше за всі служби та готова до будь-яких викликів. Командир загону розповів репортерам Frontliner, як вдається невеликому колективу виконувати таку кількість завдань.
Командир загону Павло Бузнік залишається в строю з 2014 року і досі особисто залучений у всі процеси – від підготовки новачків до надскладних евакуацій. Він єдиний, хто залишився в Миколаївському обласному швидкого реагування з моменту його створення під час Революції Гідності. Тоді в обласних центрах України почали з’являтися ЗШР, відомі у всьому світі під назвою ERT (Emergency Response Teams). Зараз Миколаївський загін – це 12 постійних волонтерів і кілька резервних, які долучаються до волонтерських заходів на вихідних та під час дальніх виїздів. Більшість людей приєдналась після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Команда постійно потребує нових волонтерів, але наразі черг з охочих немає – мобілізація змінила пріоритети. Інтеграція в команду відбувається поступово: якщо людина витримує навантаження, вона залишається. У загоні планують відновити тренінги для цивільних, адже це, за словами Павла, один із найкращих способів залучення волонтерів. Базова підготовка включає кілька занять на базі, сертифікацію в Києві, а далі постійні тренування.
Навчання – це на все життя. Головне зрозуміти, чи зможе людина працювати в команді.
Реалії роботи: фізична праця, перші виїзди, травматичний досвід
Новачки навчаються командній роботі, транспортуванню постраждалих, першій допомозі, працювати з технічним обладнанням: генераторами, наметами, теплопушками, катерами, швидкими тощо.
Перший виїзд зазвичай не передбачає великих навантажень: новачок спостерігає, носить наплічники, готує чай у пункті надання допомоги. Часто люди приходять у загін з уявленням про активний героїзм, а треба, наприклад, перебирати бинти на базі або виконувати інші завдання по господарській частині. Тому серед основних вимог – гарна фізична форма, наявність вільного часу та сильна внутрішня мотивація.
Тренування, евакуація та надання допомоги постраждалим
Загін працює за кількома напрямками: надання першої допомоги на місцях надзвичайних ситуацій, евакуація та транспортування з-поміж маломобільних категорій населення, супровід масових заходів, проведення тренінгів із домедичної допомоги.
Останні зараз переважно орієнтовані на організації, такі як ДСНС чи поліція. До повномасштабного вторгнення Павло кілька років їздив по всій Україні з тренінгами для патрульної поліції. Навчання цивільних вимагає більше ресурсу, але його планують відновити:
«Це важлива соціальна функція», – наголошує командир загону швидкого реагування.
В середньому миколаївський ЗШР УЧХ здійснює близько 90 транспортувань на місяць. Наразі основна частина роботи у містіі, де багато поранених, літніх і маломобільних людей. Раніше значний обсяг роботи був у Херсоні – після підриву греблі Каховської ГЕС та повідомлень про затоплення волонтери загонів швидкого реагування Українського Червоного Хреста були серед перших, хто прибув на допомогу місцевому загону і почав евакуацію. Миколаївці досі підтримують колег.
Миколаївський загін оцінює ризики на досвіді
ЗШР часто прибуває на місце обстрілу раніше за всі служби. Щойно чутно вибух, команда готова виїжджати. Павло з посмішкою говорить про співпрацю з ДСНС:
«Нікуди вони не подінуться від нашої дружби. Для нас це честь – працювати поруч із ними. Ми не ліземо туди, де не треба, але завжди поруч. Якщо щось серйозне, поряд завжди буде машина Червоного Хреста.»
При цьому командир наголошує, що відпочивати немає коли:
Вигорати будемо після перемоги. А зараз треба працювати,
– Я хвалю Бога за ту команду, що є. Вона вмотивована.»
Нині головна загроза – повторні обстріли. Раніше на місці обов’язково розгортали пункти надання допомоги: два намети і машини поруч. Сьогодні ризики більші, тому на місцях працюють обережніше та розгортають намети лише за потреби, транспорт не накопичують.
Вижити без підтримки: як загін отримав національний статус
У кожній області діють регіональні організації Українського Червоного Хреста, при яких у 2014 році були створені загони швидкого реагування. Так було і у Миколаєві до 2022 року. Але з початком повномасштабної війни місцева організація дистанціювалася від реагування, а загону без офіційного статусу було складно отримувати фінансування та ніші ресурси. Попри ці труднощі, команда продовжила працювати. Восени 2022 року загін був офіційно ліквідований. Але з метою зберегти напрацьований потенціал Національний комітет Червоного Хреста України надав миколаївському загону національний статус.
Тепер Миколаївський обласний загін є частиною національної системи реагування на надзвичайні ситуації, що має колосальний досвід, налагоджену взаємодію зі спеціальними службами та репутацію однієї з найсильніших команд в Україні.
Авторка: Тетяна Крекер
Читайте також — Сімейна автомайстерня. Миколаївські волонтери виробляють багі для військових
