«Дубак такий, що капець»: історії з епіцентру блекауту в Києві

Частина житлових масивів в лівобережній частині Києва залишається без стабільних електропостачання та опалення. У багатоповерхівках, що потрапили під обстріли раніше, ситуація ускладнюється вибитими вікнами та пошкодженими комунікаціями. Для Наталії Зайченко випробування почалися ще 22 жовтня, коли російський «Шахед» влучив у її будинок на рівні шостого поверху. Тоді у квартирі вилетіли майже всі вікна. Жінка чекає на компенсацію за програмою «єВідновлення». Тим вікна її квартири забиті фанерою та затягнуті плівкою. Хоча опалення в оселі є, через постійну відсутність світла, побут залишається складним.

У нас четверо котів, ми ними обкладаємося – так і гріємося,

«У нас четверо котів, ми ними обкладаємося – так і гріємося, нам тепленько. Щоби вставити вікна треба почекати поки почнеться відшкодування. Але ж в країні війна. Тому, ми відносимося до всього з розумінням. Остання російська атака призвела до екстрених відключень, добу є тепло й світло, добу немає, до цього ж жили за графіками як і усі», – розповідає Наталія Зайченко.

Підтримка сусідів

Наталія живе в квартирі разом із донькою Катериною – вона працює психологом, а тому активно підтримує сусідів. У чаті будинку, координує мешканців та надає психологічну допомогу тим, хто важко сприймає умови в яких доводиться жити зараз. 

«Я працюю в громадській організації «Дівчата», ми активно надаємо психологічну допомогу людям онлайн. За час війни підтримали більше 13000 людей, а тому я не могла не підтримати своїх сусідів. Тим паче, коли з’явився пункт незламності у нашому дворі, багато людей і ми теж думали, що це не дуже хороший знак, але схоже в нас не найгірша ситуація по Києву», – розповідає Катерина Зайченко.

Острівець цивілізації: як працюють пункти незламності

Коли вдома стає нестерпно через відсутність світла, зв’язку та можливості приготувати їжу, люди йдуть до пунктів незламності – помаранчеві намети ДСНС. Тут працюють генератори, можна зарядити гаджети та безкоштовно поїсти, випити гарячого чаю або кави. На місці також надають і психологічну допомогу. Для багатьох людей це єдина можливість не просто зігрітися, а й відчути бодай якийсь комфорт.

У нас електроплити, тому гарячого чаю не зробиш,
нічого не приготуєш,

«Вдома такий «дубак», що капець. Взяла з собою песика, бачите, попри те, що в неї є шерсть, вона теж замерзає. Коли лягаємо спати то зігріваємося піжамами, декілька ковдр. Щодо світла, то не було добу, потім дали на пару годин і знову вимкнули. А у нас електроплити, тому гарячого чаю не зробиш, нічого не приготуєш», – каже Аліна Шаклеїна.

Для Аліни це перший візит до пункту незламності, на який вона наважилася за порадами друзів та рідних. Тут з’явилася нагода познайомитися ближче з сусідами. Жінка не приховує свого здивування від того, як усе організовано всередині намету.

«Я взагалі в шоці, що така турбота про людей, і при цьому немає ніякого хаосу. Все спокійно. Тут я відчуваю себе в колі своїх, адже всі ми маємо спільну проблему», – говорить Аліна Шаклеїна.

У заточенні власного житла

Для мешканців верхніх поверхів київських висоток відсутність електрики означає не просто побутові незручності, а іноді й повну ізоляцію. Коли ліфти зупиняються, люди похилого віку опиняються заблокованими у власних квартирах, без можливості спуститися навіть до найближчого пункту незламності. Тільки за інформацією інших мешканців будинку стає відомо про тих, хто залишився відрізаним від допомоги. Через проблеми зі здоров’ям мешканка квартири на 12 поверсі Тетяна Вєлінгсон не може залишити своє помешкання, водночас жінка намагається доглядати за хворим чоловіком, який взагалі не може ходити.

Про складну ситуацію Тетяни Вєлінгсон працівникам ДСНС повідомила сусідка жінки – Марія Мороз. Їй майже 73 роки, і вона, попри власний поважний вік, намагається тримати зв’язок із тими, кому ще важче. Марія зустрічає рятувальників у коридорі, загорнута у декілька шарів одягу і проводить їх до оселі сусідки. ДСНС-ники та нацгвардійці принесли термоси з гарячою водою і їжу для Тетяни та її чоловіка.

«Дякую хлопці, дякую що прийшли на допомогу. Цим людям майже під 90 років, моя сусуідка фізично не може вийти з квартири через стан здоров’я. Ліфти не працюють, а в неї ще й муж лежить у кроваті», – говорить Марія Мороз.

Сама ж Тетяна Вєлінгсон підтверджує: без такої сусідської взаємовиручки вижити у висотній пастці було б неможливо.

Це страшно, що у власній квартирі ми просто можемо
померти з голоду й холоду,

«Я вже сама не знаю, з якого дня немає світла. Муж лежить, я біля нього. Якби не сусіди, щось приносять, то я не знаю. Тільки так і справляємося. Лягаємо одіті і вкриваємося ковдрами. Це страшно, що у власній квартирі ми просто можемо померти з голоду й холоду. У нас є тільки холодна вода», – каже Тетяна.

Системна боротьба за тепло

Історії жителів лівобережної частини міста – це лише частина масштабної картини виживання багатомільйонного міста. За інформацією Київської міської державної адміністрації близько 300 багатоповерхових будинків столиці все ще залишаються без опалення. Це залишок від тих 6000 об’єктів, де теплопостачання зникло внаслідок масованої атаки на столицю 9 січня 2026 року.

Комунальні служби продовжують працювати у цілодобовому режимі, ремонтуючи пошкоджену ворогом критичну інфраструктуру. Проте ситуація з енергопостачанням, від якого напряму залежить стабільність усіх комунальних послуг, залишається надзвичайно складною. Наразі Київ живе за екстреними графіками відключень світла, планові погодинні графіки поки не діють. Для підтримки життєдіяльності міста об’єкти критичної інфраструктури заживили потужними генераторами та мобільними котельнями. Також розпочато під’єднання до генераторів теплопунктів деяких великих багатоповерхівок, де тепла і світла немає вже шосту добу поспіль.

Загалом у столиці розгорнуто та працюють понад 1200 пунктів обігріву.

Текст: Артем Деркачов
Фото: Данило Дубчак

Читайте також — Військова допомога Заходу: чого чекати у 2026 році