Під загрозою знищення: як рятують унікальну колекцію ботанічного саду

Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка – це гігантський «банк» біорізноманіття, де зосереджено понад 17 тисяч видів, форм та сортів рослин. Через регулярні відключення світла та критичні проблеми з теплопостачанням, ця жива колекція опинилася в епіцентрі енергетичної кризи. Найбільш вразливою ланкою стали оранжереї. У мирний час це був налагоджений механізм: централізоване опалення від київських мереж тримало стабільні +20°C, а автоматика контролювала вологість. Та наразі близько 4 тисяч субтропічних та тропічних рослин опинилися під загрозою знищення. Для екзотичних видів зниження температури повітря навіть на кілька градусів нижче норми є критичним: тканини починають відмирати, а волога в ґрунті перетворюється на крижаний полон для коріння.

Більше трьох тисяч квадратних метрів оранжерейних
площ залежать від подачі опалення.

«Це найскладніша зима за всі роки війни, вона холодна, а проблеми в місті критичні. У нас більше трьох тисяч квадратних метрів оранжерейних площ і всі вони залежать від подачі опалення містом. А до нас воно просто не надходить», – розповідає завідувач відділу тропічних та субтропічних рослин Роман Іванніков.

Підготовка до зими

До нинішнього зимового сезону в ботанічному саду готувалися заздалегідь, прораховуючи сценарії повної відсутності живлення. Ключовим рішенням стала підготовка генераторної бази. Їхня основна задача – забезпечувати роботу циркуляційних насосів, які проштовхують гарячу воду по розгалуженій мережі оранжерей. Проте ефективність цієї схеми напряму залежить від централізованої мережі опалення. Генератор здатен «проганяти» тепло, але лише тоді, коли місто це тепло подає.

Аби стабілізувати температуру в екзотичних секціях, адміністрація встановила теплові пушки. Проте в періоди пікових холодів навіть цього недостатньо. За критично низьких температур, особливо в нічний час, працівники саду змушені переходити до народних методів – розпалювати бочки з дровами безпосередньо в приміщеннях оранжерей.

У нас вже є постраждалі та загиблі рослини,

«Були вже ночі, коли ми підтримували тепло в оранжереях бочками, але ж цей метод є шкідливим, по перше це дим у приміщенні, а по друге декілька бочок не здатні повністю підтримувати належну температуру. У нас вже є постраждалі та загиблі рослини, що перебували на підсадці до основної композиції. Та на щастя, критичних втрат на сьогодні не маємо, рідкісні або цікаві з наукової точки зору рослини ми стараємося не зосереджувати в одному місці, щоби якщо сталася біда ми могли врятувати інші види», – каже Роман.

Непередбачувані витрати

Національний ботанічний сад перебуває на балансі Національної академії наук України (НАНУ). За словами працівників, фінансування закладу планувалося в межах п’ятирічного циклу, і на момент розробки кошторисів передбачити умови повномасштабної війни було неможливо. Бюджетних призначень критично не вистачає для покриття різкого зростання цін на енергоносії та базове функціонування, не кажучи вже про розвиток чи модернізацію.

Тож, для підтримки роботи оранжерей та господарських процесів регулярно залучають волонтерів, а адміністрація веде постійний пошук фінансових донорів. Питання збереження національного надбання фактично перейшло з площини державного забезпечення у площину громадської підтримки та приватних ініціатив.

«Волонтери закривають значну частину наших потреб, і хоча фактично все наше фінансування – це фундаментально наукові теми, якими ми звітуємося, щоби отримати якісь кошти, але експонування й презентація широкому загалу цих рослин – це дуже велика робота. На це потрібні кошти, а їх, тим паче в умовах повномасштабної війни, не вистачає», – говорить Роман Іванніков.

Пічок більше за працівників

Через обмежене фінансування у співробітників ботсаду зовсім невеликі зарплати. Тому незаповненими залишаються багато вакансій –  у відділі тропічних та субтропічних рослин має вдвічі менше персоналу, ніж необхідно, каже Роман Іванніков. І це при тому, що в нинішньому режимі догляд за рослинами перетворився на цілодобову вахту. Оскільки автоматика через відключення світла часто не працює, основним джерелом тепла стають булер’яни. Це означає, що персонал має вручну забезпечувати безперебійну роботу печей: заготовляти дрова, завантажувати їх та контролювати тягу вдень і вночі.

Багато рослин нині замерзає, сподіваємося,
що їм вдасться протриматися до весни,

«Зазвичай цю пічку топити не треба, опалення від міста завжди вистачає, щоби підтримувати належну температуру, але не цієї зими. Багато рослин нині замерзає, й що з ними буде далі час покаже, сподіваємося, що їм вдасться протриматися до весни», – розповідає працівниця ботанічного саду Рима Гур’єва.

Справа життя

Рима Гур’єва працює в ботанічному саду з 2023 року. Вона переселенка з Маріуполя. Виїжджати з міста її родині довелося в момент остаточної окупації, коли лишатися було вже неможливо. До повномасштабного вторгнення Рима працювала у торгівлі, проте цікавилася ботанікою. Вдома у Маріуполі жінка залишила власну колекцію дерев бонсай, доля якої зараз невідома. Після переїзду до Києва, дізнавшись про підготовку виставки бонсай у саду імені Гришка, Рима прийшла туди як волонтерка. Згодом їй запропонували очолити роботу всього відділу.

«Те, що в мене посаджено в городі в Маріуполі можливо воно й вижило, але ж були й морози, та й навряд хтось там за нею і доглядає. Можна сказати, що війна дала можливість мені займатися тим що я полюбляю. У ботанічному саду колекція бонсай була вже давно, я тут якраз через неї. Це дуже красиве дерево за вирощуванням якого стоїть кропітка робота в декілька десятків років, адже потрібно формувати кожну гілочку. Тож зараз працюю над тим щоби підготувати її до виставкового вигляду», – розповідає Рима.

Рослини переселнці 

У ботанічному саду є й рослини переселенці. Для багатьох власників, які залишали прифронтові території або окуповані міста, передача вазонів до оранжерей ботсаду була єдиним способом зберегти свої колекції. Сьогодні цією можливістю дедалі частіше цікавляться і кияни. Через постійні проблеми з електрикою та опаленням у житлових будинках стало неможливо підтримувати мікроклімат необхідний для вибагливих видів.

«У нас є декілька рослин, які ми взяли, щоби підтримати людей. Але нині ми можемо взяти під свою опіку тільки щось цікаве або унікальне. Мені писав недавно киянин, і в нього є кущик перуанської бромелії, і він хоче нам його передати. Для нас важливо, щоби рослина була з назвою, походженням. Бо вже банальні пальми, авокадо, його просто нема де розмістити, хоча ми б дуже хотіли допомогти всім», – говорить Роман Іванніков.

Дипломатичні відносини 

Ботанічний сад також є майданчиком для культурного та наукового обміну з іншими країнами. Адже в колекції є рослини, передані або зібраді завдяки іноземним партнерам. Як зазначає завідувач відділу тропічних та субтропічних рослин Роман Іванніков, європейська наукова спільнота уважно стежить за долею цих екземплярів. Подібних зібрань за масштабом та різноманіттям небагато навіть у самій Європі, тому збереження цієї спадщини є спільним інтересом. До повномасштабного вторгнення ботсад регулярно відвідували дипломатичні делегації. Посли іноземних держав приїжджали, щоб особисто перевірити стан рослин, що походять з їхніх регіонів або були передані їхніми інституціями. Та зараз цей дипломатичний інтерес трансформувався у тривогу, європейські партнери цікавляться, як в умовах енергетичного терору вдається виживати колекціям, що є частиною світового ботанічного фонду.

«Це свого роду так звана ботанічна дипломатія, й через війну вона частково зупинилися, але все одно проходять заходи за участі представників інших країн, адже ми намагаємося попри всі труднощі працювати в звичному режимі. Ми маємо унікальний досвід збереження колекції в умовах війни, й певно цей досвід стане ще більш цікавим по закінченню війни», – розповідає Роман.

Більша частина оранжерейного комплексу – це скло. Тому, щоби знищити всі рослини, достатньо вибухової хвилі. Навіть, мікротріщини в конструкції в морозну погоду можуть виявитися фатальними. Нещодавно під час чергової атаки в одному з приміщень оранжерей тріснуло вікно. Завдяки цілодобовому чергуванню пошкодження виявили та усунули оперативно, не допустивши різкого падіння температури. 

На випадок, якщо станеться найгірше – ботаніки зберігають семена та паростки. Це дозволить відновити частину колекції. Але для цього знадобляться десятиліття.

 

Автор: Артем Деркачов

Читайте також — У Київському зоопарку тварин рятують від морозу – люди працюють цілодобово