«500 на 500»: як пройшли 2 дні обміну полоненими та кого повернули додому
Перші обійми рідних і сльози радості після років розлуки. За два дні масштабного обміну з російського полону додому повернулися 500 українських захисників. Серед звільнених – бійці різних підрозділів ЗСУ, Національної гвардії та Державної прикордонної служби, які воювали на найгарячіших напрямках фронту та брали участь в обороні Маріуполя. Моменти перших звісток та зустрічей бачили журналісти Frontliner.
6 березня 2026 року завершився масштабний обмін полоненими між Україною та Росією у форматі «500 на 500». Першого дня додому повернулися військовослужбовці Військово-Морських Сил, Сухопутних військ, Сил територіальної оборони, Сил безпілотних систем, Десантно-штурмових та Повітряних сил, а також бійці Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту.
День перший
На місці, де традиційно зустрічають звільнених із полону українських захисників – з самого ранку збираються десятки людей. У руках вони тримають фотографії своїх рідних: синів, чоловіків і братів, які перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти.
Серед тих, хто чекає, – Олена Петренко. У руках вона тримає фотографію свого чоловіка Петра. Уже півтора року жінка не має жодної інформації про нього.
«Він був на Донецькому напрямку, а точніше поблизу Бахмута. Я взагалі нічого про нього не знаю, тільки маю повідомлення про те, що він у статусі безвісти зниклого. Надію не втрачаємо, адже дива здійснюються. Наприклад, на минулому обміні людину взагалі вже поховали, а вона повернулася. Тому я буду вірити до останнього й чекати до останнього поки точно не дізнаюся, що з ним», – говорить дружина безвісти зниклого військовослужбовця Олена Петренко.
Перші повідомлення
Близько полудня, очікування поступово змінюється на перші новини. Родичі військовополонених починають отримувати сповіщення у застосунку «Дія» про те, що їхніх рідних звільнено з полону. Люди перечитують повідомлення по кілька разів, ніби намагаючись переконатися, що це не помилка. Ті, кому вдається побачити омріяні слова про повернення близької людини, не стримують сліз – обіймаються, телефонують рідним і діляться новиною з тими, хто стоїть поруч.
«Я так довго чекала на сина. 13 березня могло бути 2 роки, але він повертається. Я й досі кожні 5 хвилин перечитую повідомлення думаючи, що раптом воно зникне. Я дуже щаслива, дуже хочу його обійняти та сказати як сильно його люблю», – розповідає мати звільненого з полону військовослужбовця Галина Лисенко.
Радісну звістку про повернення рідної людини отримала й Леся Огієнко, яка чекала 2 роки і 9 місяців. Її чоловік Микола зник на Куп’янському напрямку, і майже три роки жінка не знала, де він і чи живий. За словами Лесі, вона приїжджала на обміни більше десяти разів, сподіваючись бодай почути якусь звістку, і нарешті цей день настав.
Я так довго чекала на сина,
але він повертається.
Не можу повірити,
що цей день настав.
«Зранку було сповіщення, але тепер коли він мені подзвонив я вірю в те, що він вдома. Не можу повірити, що цей день настав. Я сюди приїжджала як на роботу, і вірила в те що цей день настане», – розповідає днужина звільненого з полону військовослужбовця Леся Огієнко.
Довгоочікувані зустрічі
Згодом на територію починають заїжджати карети швидкої допомоги. Люди зустрічають звільнених військових оплесками, криками та вигуками підтримки, поки медичні працівники супроводжують бійців до будівлі. Дехто прибув із серйозними проблемами зі здоров’ям, їх транспортують на каталках. На обличчях військових видно здивування – вони не очікували такого прийому, а тому не стримують сліз.
Через майже годину під’їжджають автобуси із рештою звільнених. По живому коридору до будівлі прямують військовослужбовці, яких зустрічають ті ж оплески й вигуки. Звільнені з полону бійці ще не до кінця розуміють, що відбувається, але коли помічають у натовпі знайомий портрет, побратима чи схожої людини, з якою перебували в полоні, намагаються поділитися інформацію.
Тепер, кожному звільненому з полону військовослужбовцю треба пройти повний медичний огляд, отримати допомогу з фізичної та психологічної реабілітації, а вже потім кожен із них зможе повернутися додому до своїх сімей.
Загалом 5 березня до України повернулися 200 військовослужбовців, які захищали країну на Донецькому, Луганському, Харківському та Запорізькому напрямках. Як повідомили у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими, окрім солдатів та сержантів вдалося визволити і офіцерів. Також, серед визволених є оборонці Маріуполя, які пробули в полоні майже 4 роки.
День другий
6 березня на Майдані Незалежності в Києві зібралися люди на акцію підтримки військовополонених та безвісти зниклих. Одна з учасниць акції, яка разом з іншими слухала виступи, раптово почала плакати. Промова зупинилася, a всі присутні почали вигукувати: «Вітаємо!» Як з’ясувалося, саме в цей момент жінка на ім’я Галина отримала повідомлення про те, що її син повертається додому.
Mій синочок нарешті вдома,
я вірила що він повернеться.
«Ми щойно говорили про те, що після акції треба поїхати на обмін. Я не бачила його майже 3 роки. Боже, мій синочок нарешті вдома, я вірила що він повернеться. Мені зараз важко підібрати слова, вибачте, мені терміново треба їхати», – говорить мати звільненого з полону військовослужбовця Галина Тлустяк.
Радісні новини про обмін полоненими почали надходити й до місця, де традиційно зустрічають звільнених із полону захисників. Серед тих, хто отримав довгоочікуване повідомлення – Наталія, яка дізналася, що її чоловік Юрій зовсім скоро повернеться додому. Жінка не бачила його майже два роки. За її словами, вона знала про полон чоловіка майже з першого дня, а тому не втрачала жодної можливості дізнатися про його стан від тих, хто повертався, а також писала йому листи.
Зробилa собі зачіску адже чомусь була впевнена що цього
разу точно дочекаюсь й треба бути гарною.
«Я з Одеси і на останні обміни приїжджати не могла, але позавчора мені наснилося що цього разу він точно буде. То я прокинулась, зробилa собі зачіску адже чомусь була впевнена що цього разу точно дочекаюсь й треба бути гарною. Боже, я навіть телефон розблукувати не можу адже емоції просто переповнюють. Мені розказували що він був то в Кіровській колонії то ще в якійсь. Я написала йому 4 листа й точно знаю, що 1 із них він точно отримував», – розповідає дружина звільненого з полону військовослужбовця Наталія.
Своїх емоцій від радості не стримувала й Олена. Їй повідомили, що її рідний брат, якого вона не бачила майже чотири роки, нарешті повертається додому. За словами жінки, він був оборонцем Маріуполя і тривалий час перебував у полоні. Ці роки очікування були сповнені тривоги та невідомості: Олена щодня слідкувала за новинами, спілкувалася з іншими родинами полонених і писала листи брату.
Подзвонили з Координаційного штабу й сказали, що він вдома.
Ці роки очікування нарешті позаду, я до останнього
не втрачала надію й як бачите нарешті дочекалася,
За підсумками другого дня, а також заключного етапу обміну полоненими відповідно до домовленостей у Женеві, Координаційний штаб за дорученням Президента України звільнив із російського полону ще 300 українських військовослужбовців. Серед них: військовослужбовці, які воювали на Донецькому, Луганському, Харківському, Запорізькому та Херсонському напрямках, а також брали участь в обороні Маріуполя. Крім того, вдалося повернути двох цивільних громадян.
Всі змучені, вимучені, катовані.
Над ними знущалися до останнього,
Таким чином, за два дні додому повернулося загалом 500 військовослужбовців та двоє цивільних. У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими зазначили, що наймолодшому звільненому бранцю виповнилося 26 років, найстаршому – 60.
«Всі змучені, вимучені, катовані. Є ті хто приїжджав у швидких і вони потребують негайної допомоги. Над ними знущалися до останнього, наприклад, ті кого повернули в перший день цього обміну, їм не давали спати в дорозі. Коли вони починали дрімати їх трусили. Це свідчення того, що у міжнародних організацій немає доступу до наших людей. А відтак будучи в полоні вони майже не отримують листів, тим паче посилок», – розповідає представник координаційного штабу Петро Яценко.
Цей обмін став можливим завдяки тристоронній зустрічі у Женеві, про що повідомив президент України Володимир Зеленський. Об’єднані Арабські Емірати та США взяли участь у посередницьких зусиллях, що згодом підтвердили як українська, так і російська сторона.
Також у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими зазначили, що сподіваються, що події на Близькому Сході не вплинуть на подальші обміни. І додали, що робота над поверненням захисників триває і наразі, підкреслюючи, що процес звільнення українських військових залишається пріоритетом.
