«12 годин бою росіяни лізли безкінечно», – як групи ССО відбивають штурми на Покровському напрямку
Російська армія постійно нарощує свої сили на Покровському напрямку задля активізації штурмів, які відбуваються щоденно. Завдяки весняному потеплінню стає легше наступати й ховатися за листям дерев. Ворог користується тактикою малих груп – по 2-4 людини, а також починає частіше використовувати під час штурмів автомобілі та мотоцикли. Але основною небезпекою залишаються ворожі дрони – через них смуга суцільної смерті на передньому краї фронту розтягнулася до 15 кілометрів. Frontliner поспілкувався з кількома групами ССО ЗСУ на Покровському напрямку, які нещодавно повернулися з виконання бойових завдань.
Попри розвиток російських дронів українська сторона має пріоритет в повітрі на цьому напрямку фронту. Командир групи вогневої підтримки 144 центру Сил спеціальних операцій на позивний «Син» запевняє, що українські військові бачать ворога і вдень, і вночі. Це допомагає швидко знешкодити його.
«За час перебування на цьому напрямку великих штурмових груп противника ми не спостерігали, вони працюють малими групами по 2-4 людини. Ми стараємось їх відбити до підходу на їхні позиції, коли вони просуваються по полях і посадках. Але посадки вони використовують рідше, я не знаю з якої причини, але мені здається, що їх так посилають, щоб вони не бачили своїх мертвих по посадках, які накопичились за час нашого перебування тут. Це з моїх спостережень», – розповідає «Син».
Нещодавно його група знешкодила росіян на мотоциклах, які намагались провести штурм.
«Буває, що вони не доїжджають до позицій на своїх мотоциклах, глохнуть і штовхають їх по полю далі, тоді їх ще легше знешкодити. Ми не бачили жодного російського військовослужбовця, який би йшов у зворотну сторону. Вони або залишаються тут, або доходять до свого місця призначення, де залишаються назавжди», – каже «Син».
Група вогневої підтримки працює і на висадках, і на зачистках, підтримуючи інші підрозділи. Спочатку вони максимально обстрілюють ворожу позицію всім, чим це можна зробити безпечно: мінометами, гранатометами, артилерією, скидами, крилами. Потім на позицію заходить група, яка зачищає і робить все для того, щоб на могла зайти і закріпитися піхота. Перед висадкою групи, яка зачищає і допрацьовує позицію, вогнева підтримка завдає ураження противнику, щоб прикрити своїх бійців. Після бою також прикривають, щоб свої могли безпечно відійти.
Ближні бої
Ще одна з задач ССО – це робота в тилу ворога. Однак, на Покровському напрямку, як і на більшості лінії фронту, зараз це складно через ворожі дрони. Водночас групи спеціального призначення найбільш підготовлені до ближнього бою, зокрема, міських боїв і зачистки будівель.
На Покровському напрямку інтенсивність боїв – висока. Росіяни наступають щодня. Групи спецпризначення зі суміжними підрозділами відбиваються від інтенсивних ворожих штурмів навіть під загрозою оточення, як це було на одній з промислових зон біля Покровська. Бій воїнів ССО і Національної гвардії проти ворога тривав 12 годин безперервно, доки їх змогли замінити на позиціях іншими групами.
Групою ССО тоді керував військовослужбовець на позивний «Кіпіш». Спецпризначенці виявили винахідливість:
«У нас була хороша тактика і власноруч облаштована бійниця, яку росіяни не побачили. Вони заходять, кидають по дві гранати спочатку, потім заходять групами по 2-3 особи, криють кути, але одразу потрапляють на наш шквальний вогонь, який ми ведемо з бійниці. Вночі ми мали перевагу завдяки приладам нічного бачення, лазерам, інфрачервоним ліхтарям – росіяни цього не мали, вони вночі нас не бачили. І дуже допомагали наші дрони. Це був дуже сильний бій», – розповідає старший групи «Кіпіш».
З його слів, це були найбільш інтенсивні бої на Покровському напрямку. Українські військовослужбовці змогли відбити штурм і зберегти позиції завдяки взаємодії між підрозділами.
«12 годин бою росіяни лізли безкінечно. Ми з одного будинку перемістилися в другий, а там вже п’ять росіян залазять у вікно. Ми їх там кладемо. Тільки ми повертаємось, вже в коридорі троє, ми їх кладемо. Постійна навала. Наша група закрила всі сектори – це нам зберегло життя. Всі контакти з ворогом пройшли на відстані 50 метрів, не більше. Бували бої за стінкою. Наша група тоді знешкодила 20 росіян, а ще Національна гвардія цілий поверх на підходах відстрілювала, вони теж багатьох знешкодили», – каже «Кіпіш».
Коли наступна група 144 центру прибула замінити побратимів на промисловій зоні, вони ще не знали наскільки близьким буде бій. Серед цієї групи був медик групи ССО «Авічі». За його словами, командир дав вибір усім бійцям заходити чи не заходити на ці гарячі позиції з огляду на небезпеку. Ніхто не відмовився.
«Коли ми приїхали на місце посадки в броновані «Хамера», стало відомо, що хлопців, яких ми їхали замінити, оточили під час бою росіяни, спалили половину будівлі, труїли чадним газом і нам доповіли, що завдання змінилось – ми заходимо в оточення», – розповідає «Авічі».
Група, в якій був «Авічі», змогла замінити групу «Кіпіша». Спільно з іншими підрозділами вони зняли загрозу оточення без втрат та важких поранень серед спецпризначенців. Тоді ж евакуаційні екіпажі ССО на американському бронетранспортері М113 вивезли поранених бійців суміжних підрозділів під прикриттям артилерійського вогню та дронів, що також здійснювали групи спецпризначення.
Бої на Покровському напрямку складні не лише через велику кількість штурмів і ближніх боїв, а й через погіршення логістики. Це ускладнює ротацію на позиціях, шляхи доїзду до вказаного місця попри всі дрони, артилерію, кількість яких ворог регулярно збільшує. Та водночас такі ж самі перешкоди українські військовослужбовці створюють і для російської сторони на цьому напрямку.
Текст: Альбіна Карман
Фото: Андрій Дубчак & Альбіна Карман
Читати також: Хайтек у камуфляжі. Як працює лабораторія батальйону «Карпатська Січ»
