Привиди минулого – як мозок не відпускає втрачену кінцівку

Болить. Свербить. Пече. Терпне. І не існує. Фантомні болі – відчуття у частинах тіла, що були втрачені внаслідок ампутації. Слово фантом з грецької означає «примара, привид, ілюзія». Та попри назву, фантомний біль реальний: він ускладнює реабілітацію, протезування та виснажує людину психічно. 

За перші півтора року повномасштабного російського вторгнення кількість ампутацій в Україні сягнула масштабів Першої світової війни. Внаслідок бойових дій і російських обстрілів щонайменше 50 тисяч українців втратили кінцівки, про це раніше інформував The Wall Street Journal із посиланням на Ottobock – найбільшого у світі виробника протезів. Близько 80% людей з ампутацією відчувають біль у втраченій кінцівці, і майже всі відчувають, ніби вона все ще є.

Природа фантомного болю досі не вивчена. Основою його розуміння є соматотопічна карта – внутрішнє зображення тіла в мозку, яку він використовує для керування рухами та обробки тілесних відчуттів, як-от дотик, тиск, біль і температура. Кожній частині тіла відповідає певна ділянка у головному мозку, значна частина пов’язана з язиком, губами та кінчиками пальців, що містять найбільшу кількість нервових закінчень.

Після ампутації ця мапа не змінюється миттєво: мозок усе ще «бачить» втрачену кінцівку та продовжує надсилати їй сигнали. Саме тому людина може відчувати, ніби вона досі має руку чи ногу, хоча фізично їх уже немає. Так виникає фантомне відчуття, а з ним – і фантомний біль.

Методи лікування фантомних болів

У березні 2025 року військовослужбовець Едуард Костецький отримав поранення та втратив кисть. Кілька місяців по тому він все ще відчуває, ніби вона є: може нею «ворушити», «стиснути кулак», а ось повністю «розігнути пальці» – складно. Крім фантомних відчуттів, Едуарду дошкуляє і біль.

«Я постійно відчуваю в руці затерплість. Час від часу впродовж дня бувають «простріли», а буває так, ніби струм вдаряє по пальцях, або ніби їх обпікає», – говорить він.

Щоб хоча б на годину позбутися відчуття затерплості, військовий щоденно проходить процедуру міостимуляції – стимулювання мʼязів за допомогою електричних імпульсів. Також виконує моторні тренування – уявні рухи ампутованою кінцівкою. 

У центрі «Титанові» для цього використовують компʼютерну програму з доповненою реальністю (AR). Пацієнт бачить себе на екрані з візуально відтвореною кінцівкою. До тіла прикріплюють сенсори, які зчитують сигнали руху, і зображення кінцівки на екрані реагує на ці імпульси. Таким чином мозок отримує візуальне підтвердження: кінцівка є, і нею можна керувати.

Як пояснює Ярослав Пацукевич, біомедичний інженер «Титанових», після ампутації нейрони, що відповідали за контроль кінцівки, перемикаються на відтворення болю. Суть такого тренування полягає у тому, щоб перемкнути увагу пацієнта назад – на керування кінцівкою. Коли мозок зайнятий згинанням, розгинанням чи обертання кінцівки, біль відходить на задній план.

Навіть без сенсорів, просто спостерігаючи за рухами віртуальної руки та імітуючи їх фантомом, пацієнт поступово повертає відчуття контролю над тілом. Цей підхід базується на принципах дзеркальної терапії, адаптованої до VR і AR-технологій.

Однак цей метод не завжди працює. Віталій Вороновський, військовий з ампутованою рукою, пригадує:

«Мені ставили і велике дзеркало, і маленьке. Пізніше вже в «Титанових» я тренувався на компʼютері – мені не підійшло. Але багато хлопців каже, що їм допомагає», – розповідає Віталій.

Лікарі підтверджують: універсального підходу не існує. За словами травматолога Євгена Абрамовича, фантомний біль нерідко маскується під біль від невром – ущільнень нервової тканини, що утворюються на місці ампутації. Вони викликають схожі відчуття: «простріли», печіння, поколювання. Саме тому перед початком лікування фантомного болю необхідно вилікувати або усунути неврому, іноді хірургічно.

Лише після цього лікарі підбирають комбінацію методів, індивідуально для кожного пацієнта. Міостимуляція, моторне тренування, медикаменти – лише частина ширшого арсеналу. Серед інших методик: фізіотерапія, масажі, психотерапія, ін’єкції ботоксу, нервові блокади, акупунктура і навіть психоделіки.

Психоделіки в лікуванні фантомних болів

Тоді як українські лікарі досліджують і впроваджують нові методи лікування фантомного болю, деякі з них досі залишаються недоступними через юридичні обмеження. Йдеться насамперед про терапію з використанням психоделічних речовин, зокрема псилоцибіну, МДМА та ЛСД, нині в Україні заборонених. Ще в 1970-х роках ці речовини почали застосовувати в інших країнах для лікування ментальних розладів – тривожності, депресії та ПТСР. Нині, як вважає лікар «Титанових» Євген Абрамович, психоделічно асистована терапія може допомогти тисячам українських військовослужбовців, які страждають від фантомних болів.

Якщо пацієнт має ПТСР, це поглиблює фантомні болі. І навпаки – навіть очікування фантомного болю вже викликає напруження.

«Якщо пацієнт не висипається, має депресію, відчуває страх, його поріг чутливості знижується. Той біль, який пацієнт міг оцінювати в 7-8 балів, на тлі ПТСР може збільшуватися до 10», – пояснює Абрамович.

За його словами, коли традиційні методи не допомагають, поранені бійці часто намагаються «залікувати» біль алкоголем і наркотиками. На думку лікаря, в багатьох випадках цього можна уникнути, застосувавши психоделічно асистовану терапію.

Для такого лікування з-поміж психоделічних речовин в Україні наразі дозволений лише кетамін, який від 2018 року використовується в кетамін-асистованій терапії. Під час сеансу під наглядом анестезіолога та психотерапевта пацієнту вводять мікродози препарату через крапельницю. Протягом наступних 40-90 хвилин він перебуває в зміненому стані свідомості, що допомагає разом з терапевтом опрацювати психологічні травми.

Курс кетамінової терапії пройшов військовослужбовець Вадим Сітарчук. Після поранення та ампутації обох ніг він замкнувся в собі: майже не розмовляв, уникав спілкування навіть з найближчими. Фізичний біль посилювався емоційним – депресією, тривогою, нічними кошмарами.

«Мені всі казали, що я закритий, нагружений. Я ні з ким майже не спілкувався», – ділиться Вадим.

Першу сесію кетамінової терапії Вадим згадує як найважчу.

«Я опинився у повній темряві, нічого не бачив. Було страшно. Час тягнувся дуже довго», – пригадує він.

Поруч був психотерапевт, який допомагав не загубитися в переживаннях: підтримував, керував, підказував наступні кроки. Наступної сесії темрява в уяві Вадима почала розсіюватися – зʼявилося слабке світло, обриси кімнати, уявні предмети в ній.

«Я шукав якусь коробку. Терапевт сказав: подивись, може десь є двері. Я шукав, і вони зʼявилися. На останній сесії я потрапив у космос і літав між планетами. Було спокійно. Добре», – посміхається військовий.

Лікар «Титанових» Євген Абрамович підсумовує: після ампутації мозок потребує створити нові нейронні звʼязки, і в цьому власне допомагає кетамінова терапія. На його думку, при роботі з фантомними болями важливо працювати зі свідомістю поранених, адже саме там вкорінюється біль. Тоді, разом із фізіотерапією, медикаментами та новими технологіями, дедалі більше поранених зможуть подолати біль, відновити звʼязок із тілом і знову повернутися до себе.

Текст: Вікторія Калімбет
Фото: Михайло Палінчак

Читайте також Жити знову: інвалідність, війна і нова архітектура українського простору