Люди масово виїжджають з Донеччини. Репортаж з транзитного центру в Павлограді

Актова зала з бузковими стінами набита одномісними койками. Проходи між ними хоч і широкі, але руху заважають картаті сумки, колісні крісла, «кравчучки» та клітки для тварин. Ліжка зайняті літніми людьми. Постійно чути їхні прохання до медсестер: допомогти, відвести в туалет. Четверо волонтерів заносять на ковдрі жінку, яка не ходить, та перекладають на вільне ліжко.

Через прорив фронту поблизу Добропілля виїжджати довелось літнім та маломобільним людям, які залишались на прифронтових територіях до останнього. Нині транзитний центр в Павлограді працює з максимальним навантаженням. Через критичну ситуацію щодня тут проходить близько чотирьохсот людей з Донеччини: вдвічі більше, ніж минулого місяця. В транзитному центрі розгорнули намет та додали ще кілька десятків ліжок. Але місця все ще бракує. Влада намагається розвантажити центр та пришвидшено відкриває шелтери в інших регіонах, заявив віцепремʼєр з відновлення України Олексій Кулеба.

Транзитний шелтер – перше місце, куди привозять людей з прифронтових територій. Тут їм оформляють статус ВПО та надають допомогу: від медичної до фінансової. Волонтери розподіляють переселенців у інші шелтери або шукають домівки в усіх регіонах України. Дістатись туди люди зможуть евакуаційним залізничним рейсом Павлоград-Львів або автобусами.

Родина з Добропілля

Надворі транзитного центру також велелюдно. Чимало літніх людей пересуваються на візках, прибувають та відʼїзджають автобуси. Серед гамору чути переспіви пташок: поруч з парканом стоїть велика пташина клітка. У ній – кілька різнокольорових хвилястих папуг. Дівчинка просуває палець між залізні прути та гладить пташку. Її мама всміхається. Ще вчора родина Ковальових виїхала з Добропілля. Разом з ними вирушила бабуся, папуги та собака.

Вісімдесятирічна Тетяна Ковальова все життя працювала лаборантом на шахті в Мирнограді. З роками зробила ремонт та сподівалась, що квартира залишиться в спадок її онуці Альбіні. Але в листопаді 2024 року дім довелось покинути та вирушити до Добропілля ні з чим.

Я дивилась на мої орхідеї та плакала. Ми поїхали до Добропілля з однією спідньою білизною.

Невдовзі ситуація в Добропіллі загострилась, родина оселилась в підвалі. Сил виживати в таких умовах вже не залишалось і Тетяна вийшла на приватних перевізників. Заради порятунку заплатила їм девʼять тисяч гривень.

Зараз Ковальови готуються вирушати далі. Їх прийме родина у Вінницькій області.

«Сказали, що дадуть холодильник, дадуть все, що необхідно. І онука піде там в школу», – каже Тетяна і починає плакати. 

Переселенці з Костянтинівки

На подвірʼї сидить літня жінка в хустинці та чоловік без взуття. Людмила та Юрій познайомились в автобусі дорогою з Костянтинівки. Чоловік майже не бачить і має проблеми з памʼяттю. Стверджує, що їх привезли вчора. У відповідь Людмила кричить на нього: «Ти не памʼятаєш, ми приїхали годину тому!». Обидва розгублені і не знають, куди поїдуть далі.

Ми приїхали годину тому!

В Костянтинівці – перебої з електрикою та водою, більше немає газу. Виїзджати з рідного міста до останнього було страшно, каже Людмила. Літня жінка міркувала: куди їхати, що робити? Та страх за життя все пересилив. 

«Я хотіла померти в своєму гніздечку. Та почало бахкати вже так, що я не витримала», – каже Людмила. 

Напередодні евакуації з жінкою звʼязались волонтери та пообіцяли вивезти. Від хвилювання Людмила не спала всю ніч, поки за вікном лунали вибухи. 

Учора з Костянтинівки приїхала вісімдесятирічна Євгенія. Дорога для неї виявилось непростою: волонтери відвезли до Дружківки, а звідти до Павлограду жінка їхала на швидкій. Євгенія пересувається на візку та страждає від сильних болів в ногах.

«В Костянтинівці – жах. Від одних переживань можна зійти з розуму. Троянд більше немає, лише скло», – ділиться жінка.  

На Євгенію чекає велика родина в Ужгороді: дві доньки, вісім онуків. Тому вона залишається в гарному гуморі, попри біль та далеку дорогу попереду.

Люди продовжують виїжджати з Донеччини. Найбільше евакуацій відбувається в Костянтинівці, Добропіллі, Білозерському, Дружківці. Евакуаційні шляхи змінюються день від дня.

 

Фото: Надія Карпова
Текст: Діана Делюрман

Читайте також — Як підготуватися до евакуації: поради на випадок довгої дороги з дому