«Поранені чекають до чотирьох діб». Евакуація з поля бою на Покровському і Торецькому напрямках майже неможлива

Медично-евакуаційний екіпаж бригади НГУ «Азов» заступив на четвертий день чергування за 10 кілометрів від лінії зіткнення на Покровському напрямку. Вони – друга ланка евакуації. Цього чергування в них виїзду ще не було, але були виїзди в першої ланки, яка працює на броньованій техніці. 

На цьому напрямку вони виконують завдання вже третій місяць, перед тим півроку працювали біля Торецька. Бойовий медик на позивний «Райто» каже, що різницю між напрямками помітив одразу, стало значно важче працювати через кількість оптоволоконних дронів росіян. 

«Я не знаю з чим це повʼязано, чи зі зміною напрямку чи з плином часу, але стало набагато важче працювати на Покровському напрямку. Якщо на Торецькому – допомагали РЕБи, то тут вони майже не допомагають. Росіяни просто садять у нас на дорогах оптоволоконний дрон, дивляться, в яку сторону ми їдемо і коли повертаємось, піднімають його і влучають в техніку. А навздогін дрону, який лежав на дорозі, встигають запустити ще кілька», – каже «Райто».

Графік евакуаційних чергувань змінюється залежно від різних обставин – коли хтось із медиків чи водіїв на курсах, або коли нема кому замінити пішу групу евакуації, тому що загалом медиків на фронті не вистачає. 

Водій еваку на позивний «Скай» попри те, що чергує з другою ланкою евакуації, часто буває і першою, бо працює на різній техніці, в тому числі на броньованій. На Покровському напряму «броні» для евакуації не вистачає, бо багато техніки вже втрачено.

«Якщо на евакуацію виїхала броня – це в росіян ціль номер один.  Якби ми рік тому зробили оптику, то результат зараз був би іншим, але вони її зробили швидше», – каже «Скай». Часто одна одиниця техніки не встигає здійснити й 5 виїздів.

Ускладнює евакуацію і сама місцевість біля Покровська. Тут багато полів. І всі дороги розташовані між ними на відкритій місцевості. До Покровського і Торецького напрямків медики «Азова» працювали в Серебрянському лісі. Там у них були сортувальні пункти за 500 метрів від лінії бойового зіткнення. Відповідно, їм приносили поранених пішки, вони стабілізували їхній стан і завдяки цьому поранені могли чекати на евакуацію стільки, скільки було треба. А ось на полях Покровського напрямку такі сортувальні пункти організувати неможливо.

АЗОВ. Найдовша евакуація тривала тиждень

В усіх військовослужбовців бригади «Азов» рівень тактичної медицини на рівні Combat Lifesaver – це проміжний рівень підготовки, створений для військових, щоб вони могли частково замінити бойового медика чи санітара до того, як пораненому зможуть надати кваліфіковану медичну допомогу. Цей рівень вище початкового і найбільше підходить для умов теперішньої війни. 

Завдяки такій підготовці азовці на позиціях можуть стабілізувати стан своїх поранених побратимів, щоб вони могли очікувати на евакуацію. Зазвичай, першочергове завдання – зупинити критичну кровотечу. А коли поранений чекає на екіпаж по кілька діб, то важливо слідкувати за його станом, робити регулярну переоцінку поранення, послаблювати турнікет правильно та робити конверсію турнікета задля збереження кінцівки. Конверсія турнікета – це його заміна на інший метод зупинення кровотечі. 

«Я забирав піхотинця пораненого в ногу. Його побратим наклав турнікет, потім зробив конверсію, тобто він затампонував поранення, наклав «ізраїльський» бандаж, написав час. На еваку мені майже не було що робити, бо він це зробив до мене. І це дуже важливо, щоб кожен боєць міг так зробити, бо евакуація часто неможлива. Якщо ви по дві доби сидите з пораненим на позиції, то такий побратим врятує вам життя», – каже медик «Райто». 

Пораненні чекають на евакуацію часом і більше двох діб – все залежить від обставин бойових дій на ділянці. 

Говорити про середній час евакуації неможливо. Все ситуативно.

«Крайній випадок у нас евакуація тривала годину – це був той одиничний випадок, коли не було як чекати, бо поранений був у шоковому стані, тому довелось їхати вранці з увімкненим РЕБом. Зазвичай, вранці і вдень ми навіть не їдемо, тільки вночі і по сутінках, в кращому випадку. Сам евак від точки виїзду до точки на позиції може тривати 40 хвилин в одну сторону, але залежно від обставин ведення бою пораненні чекають по два-три а то й чотири доби. Немає якоїсь закономірності, бо кожен евак на інший уже не схожий», – розповідає водій «Скай». 

Одна із найдовший евакуацій медиків «Азова» тривала тиждень. Чотири екіпажі по черзі намагались евакуювати з позиції пораненого медика та суміжників, з якими той перебував на позиції. Зрештою, останній екіпаж евакуював аж 12 поранених, серед яких були суміжники, медики «Азова» та водій з попередніх екіпажів. 

ССО. Евакуювали поранених під час ближнього бою

ССО та «Азов», залежно від бойових завдань, проводять спільні дії з суміжними підрозділами на цих напрямках фронту. Їхні медичні служби мають вищий рівень підготовки, тому часто допомагають.

Так евакуаційному екіпажу спецпризначенців вдалося евакуювати поранених суміжників під час ближнього бою у промисловій зоні під Покровськом.

Військовослужбовець 144-го центру ССО на позивний «Кіпіш» командував групою під час бою, коли, відбиваючись від ворожого штурму, вони із суміжниками потрапили в часткове оточення росіян, успішно його відбили та зберегли позиції. Однак, тут були важкі поранені. 

Ворожий кулеметник працював прямо по ногах суміжників, щоб вони не могли вийти.

«Коли вони йшли відтягувати поранених, кулемет працював знову і так назбиралось багато поранених. Коли ми вже їх затягнули в укриття, наш медик на позивний «Док» почав їх рятувати, бо вони стікали кровʼю. При цьому в них були неякісні турнікети, які вони собі наклали, але кровотечі не зупинили», – розповідає «Кіпіш». 

При заміні груп спецпризначенців евакуаційний екіпаж ССО забрав поранених суміжників. 

В другій групі, яка прийшла на заміну, також був медик ССО на позивний «Авічі».

«Коли ми приїхали на місце посадки в броньовані «Хамера», стало відомо, що хлопців, яких ми їхали замінити, оточили під час бою росіяни, спалили половину будівлі, труїли чадним газом і нам доповіли, що завдання змінилось – ми заходимо в оточення. Командир групи зазначив, що хто не хоче заходити, можна відмовитись. Але ми поїхали, змінили їх і потім так само замінили нас», – розповідає медик. 

Шпиталь. Більшість поранень через дрони та скиди

Мобільно-польовий шпиталь в одному з прифронтових населених пунктів Донеччини очолюють військовослужбовці Державної прикордонної служби. Сюди привозять поранених з усіх напрямків фронту цього регіону. Найчастіше – вночі. 

Начальник шпиталю Олександр Цибульський розповідає, що зараз майже немає кульових поранень. Більшість поранених приїжджають з вибуховими травмами від дронів та скидів.

«На дрони і скиди припадають, думаю, 80% поранень, інше переважно мінно-вибухові. Від артилерії поранень теж зараз не так багато. Були випадки, коли хлопців доставляли через два тижні після поранення, бо неможливо було доїхати через дрони», – каже начальник шпиталю.

Крім складних та довгих евакуацій важкий стан поранених часто настає через невміння послаблювати накладенні турнікети.

«Нам привозили поранених, в яких турнікети були по шість-вісім годин. Кожні 2 години, залежно від ситуації, треба попускати його, не знімати повністю, а попускати легенько, тоді кінцівка може жити. Просто люди бояться, що якщо відпустять, то будуть стікати кров’ю. Але не стечуть, якщо будуть вміти. Я прошу бригади більше навчати цьому бійців», – каже Олександр Цибульський.

Послаблення турнікета не зможе врятувати повністю поранену кінцівку, але воно може зберегти якомога більше живого мʼязу і вберегти постраждалого від високої ампутації. Вміння користуватись турнікетами – це мінімальні навички, які можуть врятувати життя військовослужбовцям. Тим паче, в умовах, коли по всій лінії фронту складна ситуація з евакуацією поранених.

В першій половині ночі, коли репортери Frontliner перебували у шпиталі,  привезли поранених з різних напрямків фронту Донеччини. Серед них був сапер на позивний «Добрий», який підірвався на міні при виході з позиції. Бійця доволі швидко евакуювали з Авдіївського напрямку. У нього були якісно накладені турнікети трохи вище поранення, що забезпечило максимально низьку ампутацію. Вже за дві години після поранення «Доброму» робили операцію.

Також з легкими пораненнями привезли водія евакуаційного екіпажу 28-ї бригади на позивний «Скрудж». Він їхав евакуювати поранених з-під Торецька, але в його техніку влучив ворожий дрон. «Хамер» згорів, «Скрудж» отримав контузію та забій руки. 

«В мене кожен виїзд як не покоцані колеса, то палять машину, то купа спалених машин навколо, в яких лежать наші 200-і, а я їх навіть евакуювати не можу, бо дронів багато», – розповідає «Скрудж». 

З ним привезли побратима на позивний «Краска» з акубаротравмою внаслідок вибухової хвилі та підозрою на перелом ребра. Наступного ранку їх разом з «Добрим» та іншими пораненими евакуювали до лікарні в інший тиловий регіон. 

З ними також поїхав військовослужбовець 28-ї бригади на позивний «Батя», але він якраз із тих поранених у кого евакуація тривала дуже довго і лише власними силами. Майже три доби «Батя» з побратимом пішки виходили понад 20 кілометрів з оточення між Торецьком і Бахмутом, в яке росіяни взяли їхню позицію. 

Він отримав контузію і дорогою зчесав руки об гілля. Крім них, було ще двоє важких поранених побратимів, один вийшов сам, але іншими шляхами, а другий – попросив у побратимів гранату і вирішив залишитись на позиції. Туди евакуаційні авто вже давно не виїжджають.

Текст: Альбіна Карман 

Фото: Андрій Дубчак & Альбіна Карман 

Читайте також — «12 годин бою росіяни лізли безкінечно», – як групи ССО відбивають штурми на Покровському напрямку