Солдат із автоматом Калашникова тримає оборону.
Матрос Юрій з 503-го батальйону морської піхоти «Борсуки» прикриває репортерів Frontliner під час обстрілу поблизу селища Верхньоторецьке, Донецька область, 13 вересня 2021 року. Олена Максименко/Frontliner

За останні 11 років війни поняття захисту набуло глибини та сенсу. Тепер це не поетична метафора, не шкільне “свято хлопчиків”, не слово на назві охоронної фірми. Це цілком конкретна дія, що дозволяє щоранку прокидатися мільйонам людей, зберігати власну ідентичність, утримувати державні кордони. 

Змінилося і сприйняття захисників та захисниць. Це не пращури і не кіношні герої, а наші сучасники. Це імена і позивні, це іноді портрети на стіні біля Михайлівського собору, це мільйони особистих історій. Вчорашній айтівець, тепер аеророзвідник; вчорашня студентка, нині снайперка; вчорашній фермер, сьогодні гранатометник; вчорашня журналістка, тепер FPV-шниця.

В 2021 році командра Frontliner знімала на позиціях морпіхів. Почався обстріл. Кулі летіли близько. Один із вояків взявся виводити групу медійників, а інший сів прикривати. Цей знімок зроблений на бігу. Цієї миті захист відчувався як ніколи конкретно і персоналізовано – чоловік, який пив із гостями каву 20 хвилин тому, зараз боронив їх зі зброєю. Так просто і так сильно водночас.

Авторка: Олена Максименко
Фото: Андрій Дубчак, Олена Максименко, Данило Дубчак, Максим Кішка

Читайте також — «12 годин бою росіяни лізли безкінечно», – як групи ССО відбивають штурми на Покровському напрямку