Боротьба із «Шахедами»: чому МВГ потребують модернізації
Поки мобільні вогневі групи вдивляються в темряву, ворожі «Шахеди» еволюціонують. Вони піднімаються вище за зону досяжності кулеметів, оснащаються засобами ПЗРК, а іноді стають майже невидимими для радарів та навіть полюють на протиповітряну оборону. Тому екіпажі на пікапах із кулеметами дедалі частіше впираються у «технологічну стелю», змушуючи захисників неба проводжати цілі поглядом без можливості відкрити вогонь. Чому методи які працювали останні роки не витримують темпу російських атак, і як можна покращити роботу мобільних вогневих груп дізнавалися журналісти Frontliner.
Росіяни модернізують «Шахеди»: додають нові системи навігації, захищений зв’язок, змінюють конструкцію та бойову частину. Тим часом українські мобільні вогневі групи – наймасовіша ланка боротьби з дронами – залишаються практично на тому ж технічному рівні, що й на момент свого створення наприкінці 2022 року. Основним озброєнням більшості груп досі є важкі кулемети, найефективнішим серед яких вважається американський Browning M2 з тепловізійною оптикою. А от для швидкісних цілей: ракет або реактивних «Шахедів» бійці застосовують ПЗРК «Ігла» або «Стінгер».
Є таке гасло:
«Бий все, що летить»,
Недосяжний ворог
Однак, звична схема роботи мобільних вогневих груп втрачає свою ефективність. У той же час, ворог адаптується: дрони дедалі частіше проходять сектори на висоті понад 2 кілометри. Кулемети на такій дистанції безсилі, а тому розрахункам доводиться лише спостерігати за цілями в небі.
«У нас є таке гасло: «Бий все, що летить». Тож працюємо завжди коли можемо, щоправда останнім часом, як тільки вони підлітають до наших позицій, то можуть набирати висоту. А тому ми й мобільні, й постійно змінюємо свої позиції. Проте, якщо навіть не вдається вразити ціль, ми можемо передати точну інформацію яку не надасть жодний радар, бо дуже часто нам сповіщення може прийти тоді, коли ми вже його чуємо й розуміємо з якого напрямку відбувається атака», – розповів командир мобільної вогневої групи Сергій на позивний «Усач».
Проблема полягає у відсутності налогодженої
системи фіксації й сповіщення,
Мобільні радари
Утім, сама по собі передача інформації з позицій мобільних груп має обмежений практичний сенс. У ситуації, коли дрон уже чути над головою, це означає, що він фактично перебуває в зоні ураження, або за лічені десятки секунд її покине. Такий формат роботи більше нагадує фіксацію факту прольоту, ніж повноцінний елемент системи перехоплення.
«Під час Другої світової були так звані групи повітряного спостереження й оповіщення, але ж зараз технологічна сучасна війна. Проблема з тим, що іноді дрон може з’явитися в зоні ураження мобільних вогневих груп раптово, полягає у відсутності налогодженої системи фіксації й сповіщення», – говорить провідний співробітник НАУ, авіаексперт Валерій Романенко.
Саме тому, на думку експерта, проблему не вирішити просто збільшенням кількості пікапів на маршрутах. Він вважає, що мобільні вогневі групи слід оснастити компактними радарами або малогабаритними РЛС (Радіолокаційна станція) вагою близько 30 кг. Таке обладнання в режимі реального часу передає координати, швидкість і висоту цілі. Його можна встановлювати на автомобілі МВГ.
Антидроновий купол
Зокрема, у січні 2026 року, міністр оборони України Михайло Федоров анонсував створення так званого «антидронового купола» – комплексної системи захисту від масованих атак безпілотників. Як пояснює авіаційний експерт Валерій Романенко, йдеться не про окрему установку чи новий тип озброєння, а про побудову цілісної мережі виявлення, аналізу та перехоплення повітряних цілей. Система має об’єднати різні засоби виявлення: класичні радіолокаційні станції, компактні мобільні РЛС, й акустичні сенсори в єдиний інформаційний організм. І частина таких рішень, зокрема станції типу «Цербер», уже застосовуються: вони здатні фіксувати ціль, визначати її напрямок, швидкість і висоту та передавати ці дані в автоматизовану систему управління.
«Принципова різниця з нинішньою моделлю в тому, що ціль не буде «вискакувати» раптово, зокрема на планшетах з якими працюють бійці, її будуть супроводжувати із моменту входу в повітряний простір, а розрахунки заздалегідь отримуватимуть дані про азимут і орієнтовний час підльоту. Тоді можливо й кулемети почнуть більш ефективно працювати», – розповідає авіаційний експерт Валерій Романенко.
Наземні системи протидії дронам
Серед найрезультативніших наземних засобів проти ударних дронів є: «Гепарди», «Скайнекси», «Слінгери», а також компактні установки на броньованих машинах, як-от «Вампір» чи «Евенджер», додає експерт. Саме вони дозволяють прикривати критично важливі об’єкти та знищувати дрони на низьких і середніх висотах.
«Зараз застосовують все, що можна застосувати проти дронів. І як правило, зброя від наших союзників дійсно ефективна. А тому я не розумію, чого в нас постійно стає більше точок із пікапами та кулеметом де працює 2-3 людини. Якщо можна якісно озброїти 4-5 людей, і вже вони будуть захищати великий сектор або займатися прикриттям критично важливого об’єкту», – говорить експерт Валерій Романенко.
-
Військовий курить біля кулемета Браунінг, в перерві після закінчення повітряної тривоги, Чернігівська область, Україна, 13 лютого 2026 року. Максим Кішка / Frontliner
-
Кулеметник Володимир, позивний «Монах», Чернігівська область, Україна, 13 лютого 2026 року. Максим Кішка / Frontliner
Найефективніша зброя проти «Шахеда»
У боротьбі з дронами також ефективною є переобладнана легкомоторна авіація, каже експерт. Легкомоторні літаки здатні тривалий час патрулювати, швидко виходити на курс перехоплення та знищувати «Шахеди» на підльоті до міст. Гелікоптери, у свою чергу, мають кращу маневреність й можуть збивати цілі на малих і середніх висотах. Показовим, є й те, що російська сторона почала адаптувати «Шахеди» під протидію легкомоторній авіації, розповідає кулеметник мобільної вогневої групи Володимир на позивний «Монах».
«Один раз бачив, «Шахеда» до якого росіяни причіпили «Іглу». Як воно працює, чи автоматично, чи вони самі роблять вогонь якщо потрібно, не зрозуміло, але той факт, що вони почали щось вигадувати щоби нищити авіацію присутній. Бо наприклад на нас вони давно полюють, чіпляють до «Шахеда» наприклад FPV дрони, або міни. Зазвичай таку тактику вони часто використовують на фронті або ближче до кордону», – каже військовослужбовець.
Дрон проти дрону
Водночас новим і швидко масштабованим інструментом стають саме зенітні дрони – безпілотні перехоплювачі, створені, для атак на російські «Шахеди». Масове застосування зенітних дронів почалося ще восени 2024 року, і вже до березня 2025 року, за словами авіаційного експерта Валерія Романенка, військові оприлюднили відео підтвердження збиття понад 2500 російських безпілотників різних типів саме завдяки цим системам. А загалом, нині в Україні використовують понад півтора десятка типів зенітних дронів, що дозволяє перекривати різні висоти та профілі польоту цілей. І саме в цьому сенсі навіть самі військові, включно з бійцями мобільно-вогневих груп, визнають: найефективніша зброя проти сучасного ударного дрона – це інший дрон.
Дрони мають бути в кожної
мобільної вогневої групи,
«Я не можу робити експертні заключення й розумію, що прогрес не стоїть на місці. І так, подібні дрони мають бути, як на мене, в кожної мобільної вогневої групи й, бажано, щоби цим займався окремий боєць. Але будемо чесними, без старого друга кулемета нас не залишать. Наприклад сильний сніг або дощ, і зенітному дрону можливо буде важко злетіти», – говорить командир мобільної вогневої групи Сергій на позивний «Усач».
На тлі останніх російських масованих атак на українські об’єкти критичної інфраструктури, президент України Володимир Зеленський особисто заявив про потребу посилення систем протиповітряної оборони. Але, як зазначають і військові, і експрети, поки що кардинальних змін у оснащенні та роботі не відбулося. Через це мобільні вогневі групи продовжують працювати за старою схемою, і лише з подальшими впровадженнями оновлень можна буде оцінити, наскільки система здатна протистояти масованим атакам противника.
Текст: Артем Деркачов
Фото: Максим Кішка
