«Українці – не самі»: американські хірурги доводять це у операційних Львова

Близько десятої ранку до опікового відділення львівської лікарні Святого Луки доправили нового пацієнта. Сергій – колишній піхотинець, який пройшов АТО і розпал повномасштабної війни. Улітку 2023 року він повертався з бойового завдання, коли у бронетранспортер влучила протитанкова ракета ворога.

«Я горів. З БТР мене витягнув побратим», — згадує чоловік.

Того дня Сергій зазнав важких опіків голови, обличчя і рук, втратив одне око. Після року лікування у Німеччині чоловік все ще потребує складної пластики. Його єдине вціліле око залишилось без захисту, адже через численні рубці нижні повіки вивернуті. 

У лікарні Сергія оглядають двоє хірургів: українець Іван Рик та американець Воррен Шуберт, який прибув до України в рамках ініціативи Reconstruction Mission БФ «Християнська медична асоціація України». Разом вони пояснюють Сергію, що на першому етапі доведеться тимчасово закрити око.

«Надовго?», — запитує Сергій.
«Приблизно на тиждень», — відповідає Рик.

Сергій зітхає. Але лікарі не залишають місця сумнівам: без операції будуть серйозні ускладнення. Коли ветеран повертається до палати, хірурги обговорюють операцію. Шуберт малює дві схеми на аркуші, пояснюючи колезі можливі варіанти хірургічного втручання.

Операції для ветеранів

Згодом у палаті Сергія з’являється юрма лікарів та інтернів. Хірурги оглядають пацієнта. Вирішують пересадити шкіру на око з його стегна.

«Раз уже приїхали, робимо. Гуляти так гуляти», — підбадьорює ветерана Іван Рик.

У роздягальні медики переодягаються. Звідти крізь скло у дверях видно операційну, у якій зосереджено працюють десятеро фахівців. Сергій лежить на простирадлі, майже повністю вкритий синьою клейонкою, що розрізана лише біля стегна та очей. З-під неї видніється обгоріла рука, пульсоксиметр на середньому пальці і вище – катетер. Стиха грає британський джаз-рок, під який Шуберт і Рик медитативно оперують. Хірурги зрідка перекидаються короткими репліками або передають вказівки медсестрі. Стажери виглядають з-за спини хірургів, намагаючись не пропустити кожен порух. Кропітка операція триває дві години.

Після вдалої роботи Шуберт і Рик повертаються до ординаторської, щоб обговорити інші історії пацієнтів. Схилившись над екраном комп’ютера, розглядають знімок МРТ голови. Воррен Шуберт вказує курсором на велику прогалину в мозку – від уламку.

«Я здивований, що він так добре комунікує та функціонує. Хоча, у моїй країні міг би балотуватись у президенти», – каже Шуберт, викликаючи сміх медиків у ординаторській.

Воррен не приховує, що до України його привело відчуття сорому за зовнішністю політику США. Востаннє він так почувався лише за війни у В’єтнамі. Зараз Шуберт не може примиритись з тим, що нова адміністрація порушує домовленості з Україною. За останні пів року республіканці нічим не допомогли українцям, а залишати їх без допомоги – ганебно і злочинно, пояснює Шуберт.

Хірург виходить з ординаторської у лоджію, звідки відкривається вид на подвір’я лікарні Святого Луки. Між ялиць прогулюються ветерани на колісних кріслах або милицях, хтось з пацієнтів палить чи сидить на лавочках. Щодня через кабінети лікарні проходять десятки поранених ветеранів. Шуберт усвідомлює, що його участь в місії – лише крапля в морі. Але не може сидіти без діла.

Американці навчаються в українських лікарів

Дитяча лікарня Святого Миколая на околицях Львова з усіх сторін оточена парком. Тут приймають маленьких пацієнтів зі складними випадками з усієї України. Упродовж тижня до роботи українських лікарів долучились американські хірурги Джеймс Суен та Стівен Ортен. Вони проконсультували п’ятдесять дітей та відібрали пацієнтів на операції.

84-річний Джеймс Суен спеціалізується на хірургії голови та шиї. За пів століття практики він лікував пацієнтів з усього світу, серед них – президент США Білл Клінтон та режисер Стівен Спілберг. Але до українських пацієнтів Суен вирушає сам. Поїхати до України його надихнув колишній учень, пластичний хірург Стівен Ортен.

Самому Ортену випало працювати в українських лікарнях влітку 2022 року. У час активних бойових дій присутність американських хірургів стала виявом солідарності.

 

Українські лікарі сказали, що наш приїзд дав їм надію та натхнення, бо думали, що українці – сам-на-сам з війною. Але ви не самі.

Вчитель та учень працюють в одній операційній. Пацієнта, хлопчика семи років, вводять у наркоз та накривають стерильною клейонкою. Лікарі та інтерни гуртуються вгорі операційного столу. Усе світло – операційної лампи, налобних ліхтариків – спрямоване на тім’я хлопчика, на якому немає волосся.

Алопеція не загрожує життю, але змінює його назавжди, спотворюючі зовнішність людини. Тож зараз хірурги прибирають ділянку без волосся та замінюють здоровою шкірою. Стів робить перший розріз електроножем, від чого руки хірургів огортає дим. У операційній стоїть запах паленої шкіри.

За операцією спостерігають досвідчений дитячий хірург Ігор Вишпінський та інтерни. І хоча американські хірурги приїхали передати свій досвід і техніки Україні, вони визнають, що і самі вчаться в українських колег.

«Тут ми вчимось таких речей, про яких навіть не знали. І ми обов’язково будемо їх передавати, коли повернемось додому», – каже Стів Ортен.

За тиждень ініціативи Reconstruction Mission американські хірурги провели сто п’ятнадцять годин в операційних. Вони повертаються додому – в Техас, Каліфорнію, Міннесоту – але домовляються зустрітись знову. Ініціатором та організатором місії є БФ «Християнська медична асоціація України» у партнерстві з Leap Global Mission та Razom for Ukraine.

Авторка: Діана Делюрман

Читайте також — Ветерани приймають виклик: всеукраїнські змагання для військових з інвалідністю