14 серпня 2025 року відбулося шістдесят сьоме звільнення військовополонених. Додому повернулися вісімдесят чотири українці, серед яких – оборонці Маріуполя, полонені від 2016 року, а також цивільні заручники.
8 серпня 2025 року в Києві прощаються з Вікторією Рощиною – 27-річною журналісткою, яку росіяни закатували в полоні. Її вбивство сколихнуло міжнародну спільноту і стало ще одним свідченням жорстокості та беззаконня Росії.
Він пройшов пекло Маріуполя та кілька російських тюрем і не зламався. Олександр Савов повернувся з російського полону 19 березня 2025 року. Він провів у неволі 2 роки і 10 місяців після того, як вийшов із «Азовсталі» в оточеному Маріуполі. За цей час він побував у Оленівці, його утримували в СІЗО Таганрога, колонії на Курщині та Мордовії.
Азовець після полону: били кулаками та палками, намагались повісити свої військові злочини на українських військовополонених, змушували стояти по 16 годин на добу, так про російський полон розповідає азовець Юрій Свідерський. 23-річний військовослужбовець з Хмельницького перебував у неволі після боїв за Маріуполь понад 2 роки. Він був очевидцем повного знищення міста росіянами, підриву бараку в Оленівці з українськими бранцями, тортур та численних нелюдських допитів. Вже пів року як Юрій повернувся в Україну, хлопець досі проходить реабілітацію, оскільки має проблеми із судинами та зубами через отриманні в полоні травми. Frontliner зустрівся з Юрієм у Хмельницькому, коли хлопець приїхав на роботу до своєї дівчини Таїсії в проміжку між реабілітаціями. Далі – пряма мова героя.
Після довгих місяців катувань звільнені з російського полону чоловіки змушені продовжувати боротися за свої життя. Багато з них залишилися без домівки, грошей і належної опіки з боку держави. Щоб допомогти собі та підтримати інших, колишні вʼязні обʼєдналися у мережу «Випускники». Обʼєднані спільним досвідом пережитих тортур та приниження з боку окупантів, вони знаходять розуміння та підтримку. Їм також допомагає гумор, саме тому вони жартівливо називають себе «випускниками». Колишні полонені розповіли Frontliner, як вони потрапили у неволю, вижили у російських катівнях, звільнилися з полону і вже на волі виборюють своє право на гідне життя.
Його тіло понівечене шрамами від операцій, а заглушити нестерпний біль допомагають лише дороговартісні ліки. Проте - він посміхається, бо його родина поруч і він зміг вижити. Василь Чолпан був командиром підрозділу матеріального забезпечення 36-ї бригади морської піхоти.